Лекція 27 Тема 35. Методика розслідування крадіжок

План:

1. Криміналістична характеристика крадіжок

2. Особливості порушення кримінальної справи. Типові слідчі ситуації та версії.

3. Особливості організації та планування розслідування злочинів про заподіяння тілесних ушкоджень.

4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій (огляду місця події, освідування, допиту, відтворення обстановки та обставин події).

1. Криміналістична характеристика крадіжок

Кримінальна відповідальність за крадіжку передбачено ст. 185 КК України. Крадіжкою є таємне викрадення чужого майна.

Крадіжки є найбільш розповсюдженими видами злочинів. У криміналістиці питанням їх виявлення та розслідування приділено чимало уваги. Ще у перших літературних джерелах щодо боротьби зі злочинами значну увагу приділяли саме крадіжкам.

У криміналістиці в залежності від механізму виділяють такі види крадіжок: 1) із закритих приміщень (квартир, будинків, магазинів, складів і т.п.); 2) з відкритих сховищ; 3) на транспорті; 4) крадіжки особистого майна безпосередньо у громадян («кишенькові» крадіжки); 5) крадіжки тварин; 6) крадіжки газового конденсату та нафтопродуктів із магістральних трубопроводів.

Відповідно до виду крадіжки виділяють елементи криміналістичної характеристики. Розглянемо основні з них.

Предметом крадіжки може бути різне майно. Із квартир викрадають меблі, картини, гроші, ювелірні вироби, побутову техніку, одяг, телефони та інші цінності. При «кишенькових» крадіжках викрадають в основному гроші, відео-, фотоапаратуру, мобільні телефони, плейєри, годинники, ювелірні прикраси та інші цінності. На відкритих ділянках місцевості викрадають товари, домашніх тварин і птицю, автомобілі, велосипеди, мопеди, запчастини тощо. З автомобілів частше за все викрадають запасні колеса, автомагнітоли, особисті речі з салону тощо.

Обстановка злочину характеризується таким чином: квартирні крадіжки вчиняються, як правило, в робочі дні і в денний час (з 8 до 18 години). Крадіжки з проникненням до складів, магазинів і т.п. сховищ вчиняються частіше вночі після 24 години. «Кишенькові» крадіжки вчинюються звичайно у години «пік» в багатолюдних місцях.

Особа злочинця. Виділяють два типа злочинців: 1) особи з стійкою антисуспільною установкою, які часто мають певну кваліфікацію та спеціалізацію (кишенькові злодії, домушники, медвежатники, автомобільні злодії тощо). Як правило, ці особи є раніше судимими за корисливі злочини, серед них є так звані «авторитети»; 2) особи, котрі вчинили злочин в силу якихось конкретних обставин. Ці особи внутрішньо не підготовлені до крадіжки, однак вчинюють злочин, коли цьому сприяє обстановка. Серед таких осіб багато без певного місця проживання, таких, що ведуть паразитичне життя, неповнолітніх. Крадіжки у 80% випадків вчинюють чоловіки, частіше за все віком від 20 до 30 років.

Особа потерпілого. В основному це забезпечені громадяни. Жертвами карманників частіше за все стають жінки (80%), а крадіжок з автомобілів – чоловіки (60%). Жертви квартирних крадіжок є «випадковими» у 90% випадків і спеціально підібраними у 10%.

Типові сліди злочину в основному є матеріальними, оскільки очевидці, як правило, відсутні. Зокрема, це: 1) сліди злочинця на місці події (взуття, рук, зубів, кров, слина і т.п.); 2) сліди знарядь злочину (зламу, інструментів).

Способи злочину. Так, при вчиненні крадіжок із приміщень підготовка до злочину, як правило, включає: а) визначення потенційних потерпілих. При цьому злочинці враховують дороге зовнішнє обладнання житла (вікна, двері), випадково одержану інформацію про наявність у приміщенні грошей та цінностей, інформацію «навідників», котрі здійснюють цілеспрямований пошук місця злочину, спеціально розроблені комбінації з пошуку жертв (наприклад, дають оголошення про продаж автомобіля або нерухомого майна і визначають таким чином осіб, які мають готівкові гроші, тощо); б) вивчення розпорядку дня потерпілих або роботи персоналу установи і місця злочину. Злочинці вивчають місцезнаходження об’єкта, тип запорів, сигналізації, наявність і характер охорони і т.п. Нерідко члени ОЗГ здійснюють зовнішнє спостереження за майбутніми потерпілими та сусідами; в) розробку плану злочину та розподіл ролей; г)  підбирання знарядь вчинення злочину (знарядь зламу, маскування, транспортування, зв’язку тощо); ґ) організацію супроводження потерпілих поза місцем проживання. Члени ОЗГ, знайомі з потерпілим, умисно організовують зустріч із ним в час вчинення злочину. Якщо вони не знайомі, може бути таємне супроводження; д) визначення місць та способів збуту викраденого.

Під час безпосереднього вчинення злочину найбільш типовими прийомами та операціями є: а) переконання у відсутності очевидців і забезпечення режиму таємності злочину (для цього злочинці обдзвонюють сусідні квартири, заклеюють дверні очки, виставляють зовнішнє спостереження; б) проникнення у приміщення (відключення сигналізації, злам або відпирання дверей, через вікна, балкони, шляхом відкритого доступу тощо); в) вилучення предмета крадіжки (заволодіння та видалення з місця злочину).

Типовими прийомами й операціями приховування таких крадіжок є знищення та фальсифікація слідів на місці злочину, а також змінення зовнішнього виду предмета крадіжки. Члени ОЗГ та ЗО іноді вдаються й до знищення місця злочину шляхом підпалу.

Для вчинення крадіжок газового конденсату та нафтопродуктів із місць їхнього зберігання на етапі підготовки характерно: а) залучення до участі у злочині (вербування як членів ОЗГ та ЗО або підкуп для пособництва у злочині) працівників відповідного підприємства. Це робиться не тільки для забезпечення безперешкодного доступу на об’єкт, а й для застосування цими особами спеціальних знань і обладнання; б) підбір відповідного обладнання для вилучення предмета з місця крадіжки, його транспортування і зберігання (бензовози, ємкості, спеціальні шланги тощо); в) підроблення документів на перевезення вибухонебезпечних речовин – предмета посягання; г) попереднє вилучення невеликої кількості речовини та здійснення її хімічного аналізу.

При вчиненні крадіжок нафтопродуктів із магістральних трубопроводів підготовка включає, також, пошкодження певної ділянки трубопроводу з метою здійснення врізки для відведення речовини.

Безпосереднє вчинення злочину полягає у проникненні на місце зберігання або транспортування речовини, її вилучення та видалення з місця події. Збут викраденої речовини здійснюється, як правило, заздалегідь обумовленим суб’єктам підприємництва. Слід відзначити, що члени ОЗГ або ЗО нерідко мають власні або підконтрольні автозаправні станції, через які здійснюється збут викрадених нафтопродуктів або газового конденсату під виглядом бензину.

Типовими способами приховування злочинів є маскування місця врізки, супроводження бензовозів із підробленими документами до кінцевого місця призначення, підкуп працівників державної служби безпеки руху тощо.