4. Підготовка до огляду місця події.

Підготовчі дії, пов’язані з оглядом місця події, складаються з двох етапів: дії до виїзду на місце події, і дії після прибуття на місце події.

Підготовчі дії до виїзду на місце події полягають у наступному: а) слідчий має уточнити характер події згідно з повідомленням, що надійшло; б) вжити заходів щодо охорони місця події і надання допомоги потерпілим; в) вжити заходів щодо безпеки громадян на ділянках, які межують з місцем події; г) перевірити готовність науково-технічних засобів; д) вирішити питання щодо транспортних засобів необхідних для виїзду на місце події; ж) визначити коло осіб, які братимуть участь в огляді, згідно з характером злочину; з) вирішити питання щодо запрошення понятих, особливо у випадках, коли місцем події є віддалена місцевість або коли огляд проводиться у нічний час, тощо.

Після прибуття на місце події слідчий вживає таких заходів: а) упевнюється у наданні допомоги потерпілому і прийняті всі заходи щодо ліквідації наслідків події; б) проводить коротке опитування свідків; в) дає розпорядження працівникам міліції щодо проведення необхідних оперативно-розшукових заходів (переслідування “по гарячих слідах”, встановлення очевидців); г) усуває сторонніх осіб; д) визначає функції кожного учасника огляду і роз’яснює їм їх права та обов’язки, проводить так званий інструктаж.

У процесі підготовки слід враховувати ще й таку немаловажну обставину, як можливість повернення злочинця на місце пригоди. Тому слід бути уважним до підбору понятих і інших помічників, організувати спостереження зі сторони за місцем події, вирішити питання щодо організації засади. Помічено, що деякі серійні злочинці схильні скоювати повторне посягання на тому ж місці.

Після закінчення вищезазначених дій слідчий приступає безпосередньо до огляду.

5. Стадії огляду місця події і тактичні прийоми його проведення. Огляд місця події поділяється на три стадії: орієнтовну (оглядову), детального дослідження і заключну.

Орієнтовна стадія починається з загального огляду місця пригоди, так званої рекогносцировки на місці, коли слідчий обходить чи оглядає місце пригоди по можливості зі всіх боків, оцінює найбільш раціональні підходи до нього, визначає оптимальні межі території, що підлягають огляду. У межі дослідження включається не тільки те місце, де виявлені ознаки пригоди, але й сусідські ділянки і приміщення, а також об’єкти-орієнтири, які дозволяють зафіксувати розташування місця пригоди на місцевості (стовпи, роза доріг, дерева та ін.).

Орієнтуючись на місці, слідчий вивчає і фіксує (за допомогою фото -, відео зйомки, на схемі, записує у протоколі) обстановку в цілому, визначає взаємне розташування, взаємозв’язок об'єктів навколишнього середовища чи приміщень. У стадії орієнтовного дослідження вирішується питання про прочісування місцевості, яке може проводитьсь паралельно огляду чи після нього за участю працівників міліції, які попередньо інструктуються.

Далі слідчий здійснює вибір початкової точки і напрямку руху. Огляд взагалі рекомендується починати з центру, під яким розуміється найбільш важливий вузол чи окремий об'єкт (труп. Перекинута машина, зламаний сейф та ін.). Оглядати з периферії доцільно, коли центр місця пригоди визначити важко або існує небезпека втрати слідів, розташованих за його межами, або якщо можна знищити периферійні сліди пересуваючись до центра.

Існують три основних методи пересування, які використовуються у “чистому вигляді” або у різних комбінаціях:

1) ексцентричний, коли рух здійснюється від центра до периферії по спіралі;

2) концентричний – огляд ведеться по спіралі від периферії до центра;

3) фронтальний (лінійний), коли доцільно вивчати місце пригоди, рухаючись по лінії від одного краю території чи приміщення до другого, досліджуючи послідовно кожний сектор (ділянку, квадрат) і переходячи від однієї смуги руху на другу, паралельну попередній.

Методи і прийоми огляду залежать й від способу просторового охоплювання місця пригоди, яке може бути суцільним, тобто охоплювати всю територію, що підлягає дослідженню, або вибірковим, коли основна увага приділяється огляду окремих ділянок місцевості чи приміщення. Він найчастіше використовується у якості допоміжного при суцільному дослідженні (напр., при вбивстві з використанням вогнепальної зброї досліджується не тільки місце, де був виявлений труп (суцільний огляд), а й вибірково вивчаються ділянки місцевості чи приміщення, де знаходився той хто стріляв, де можуть бути виявлені кулі та ін.).

Крім вищеназваних методів у криміналістичній літературі згадуються ще два методи огляду: об’єктивний і суб’єктивний. Об’єктивний полягає у тому, що місце пригоди оглядається повністю, незалежно від шляху пересування злочинця. При суб’єктивному методі слідчий як би рухається за злочинцем, орієнтуючись на ознаки, що вказують на шляхи його проникнення на місце події, сліди перебування там і дії, а також шляхи відходу. Вибір того чи іншого методу диктується конкретною обстановкою місця пригоди.

Стадія детального дослідження полягає у послідовному вивченні обстановки місця пригоди у відповідності з обраним напрямком руху за окремими вузлами (ділянками), кожний з яких визначається сукупністю взаємопов’язаних об'єктів і слідів. Наприклад, такий вузол будуть складати труп, висячий у зашморгу, крюк, до якого прив’язаний зашморг, підставка зі слідами ніг, взуття; другий вузол – стіл на якому знаходиться їжа і посуд, третій – вхідні двері зі слідами зламу, вимикач зі слідами рук та ін. Такий метод дослідження має назву вузловий.

У стадії детального дослідження об’єкти і сліди спочатку вивчаються шляхом статичного, а потім динамічного дослідження.

Статичний метод полягає у дослідженні і фіксації обстановки місця пригоди і окремих її елементів у тому вигляді, у якому вони знаходились до початку огляду. Вивчення ведеться візуально, об’єкти не переміщуються та їх положення не змінюється. У статичному стані об’єкти фотографуються, а потім за допомогою вимірювань фіксується положення кожного з них відносно нерухомих орієнтирів обстановки та інших об'єктів. Вимірювання і опис повинні бути повними і точними, щоб надалі на їх основі можна було легко відтворити місце розташування любого об’єкта і сліду.

При використанні динамічного методу припускаються будь-які переміщення об'єктів і зміна їх положення.

Після вимірювання і фіксації положення кожного з об'єктів вузла відносно один одного, слідчий переходить до їх детального дослідження, у процесі якого вивчаються і фіксуються не тільки видимі сліди і об’єкти, але й здійснюється пошук латентної інформації за допомогою різних методів – спостереження, вимірювання, порівняння, моделювання, дослідних дій, інструментальними методами та ін. Огляд вузла закінчується виготовленням зліпків і відтисків слідів, а також вилученням необхідних об'єктів.

При моделюванні події, що сталась, слідчий обов’язково повинен відзначати виявлені негативні обставини, тобто такі фактичні дані, які судячи з розвитку події і поясненням конкретних осіб, не повинні знаходитись у обстановці місця події чи, навпаки, повинні бути, але їх наявності немає.

У криміналістиці розглядаються питання щодо розподілу огляду місця події на такі види: початковий, повторний і додатковий огляд місця події. Початковий проводиться уперше, тобто коли воно не підпадало огляду ані слідчими органами, ані органами дізнання. При повторному огляді об’єктом може бути не все, а лише окремі елементи місця пригоди. Від повторного слід відрізняти додатковий огляд, у ході якого слідчий має справу з раніше не оглянутими об’єктами.

Після закінчення дослідження об'єктів на місці пригоди слідчий переходить до заключної стадії огляду – фіксації результатів огляду.