3. Тактика окремих слідчих дій.

При огляді місця події на груповий характер злочину може указувати: а) сліди рук і ніг, залишені різними особами; б) недопалки різних марок цигарок і сигарет, різний прикус на недопалках однієї і тієї ж марки цигарок або сигарет або наявність слідів мундштука на одних з них за відсутності слідів від нього на інших; в) кількість використаного посуду, ложок, вилок, залишків їжі і напоїв; г) гільзи і кулі від патронів до різних систем вогнепальної зброї або гільзи і кулі від патронів до зброї однієї системи, але випущених з різних стовбурів; д) сліди біологічних виділень людини, які по висновку відповідних експертиз не могли відбутися від однієї особи; е) факти перенесення і пересування важких предметів; же) значний об'єм викраденого.

Допити потерпілих і свідків полягають не тільки у встановленні кількості співучасників, але і в конкретизації дій кожного з них. Більш повні і достовірні відомості дають свідки-очевидці з числа тих, що не піддалися небезпеці нападу, які спостерігали за тим, що відбувається із сторони. Для конкретизації дій кожного із співучасників доцільно їх якимсь чином позначати, використовуючи умовні позначення: “високий хлопець в білій сорочці” і т.д., що повинне бути спеціально обумовлений в протоколі.

Ефективність допиту підозрюваних часто залежить від того, хто із затриманих допитується першим. Визначаючи послідовність допитів, слід враховувати: а) особа підозрюваних, їх психічні властивості і якості, наявність злочинного досвіду, судимості, практики спілкування з працівниками слідчих органів (першим допитують того підозрюваного, від якого велика вірогідність отримання правдивих свідчень); би) наявність доказів участі підозрюваного в здійсненні групового злочину: чим очевидніше докази вини, тим більше підстав чекати від нього правдивих свідчень; в) роль підозрюваного в здійсненні злочину, оскільки швидше дають правдиві свідчення другорядні співучасники злочину; г) дані про те, що один з підозрюваних займає позицію “опозиціонера” (протиставляє себе лідеру і тому більш схильний давати правдиві свідчення).

На допиті у підозрюваного необхідно з'ясувати: а) умови формування групи; б) обставини і черговість здійснення злочинів; в) хто запропонував вчинити конкретний злочин, був його організатором, керував його здійсненням; г) були які дії і роль допитуваного; д) в чому виразилися дії на місці злочину інших співучасників; е) які взаємостосунки між членами злочинної групи; ж) хто, окрім осіб, що брали участь в злочинах, обізнаний про її злочинну діяльність і ін.

Важливо використовувати при допиті підозрюваного невизначеність для нього поведінки і свідчень інших затриманих членів групи. Підозрюваний по груповому злочину психологічно звичайно стоїть перед дилемою: якщо він не дасть правдивих свідчень, то чи не поліпшать своє положення інші співучасники “за його рахунок“ (перекладуть на нього керівну роль в групі і ін.).

Між співучасниками можуть бути напружені відносини, які загострюються у випадках невдач і загрози викриття. Існуючі в групі конфлікти і суперечності посилюються наступними тактичними прийомами: а) при допитах показати обізнаність про конфлікти, фіксувати увагу допитуваного на компрометуючих його в очах інших співучасників фактах; би) вибрати відносно співучасників різні запобіжні заходи; в) розкрити непристойну поведінку і особисті якості одного з обвинувачених решті членів злочинної групи (інформація повинна бути достовірною); г) оповістити свідчення одного співучасника іншим.

Пред'явлення для пізнання проводиться для уточнення ролі співучасників в груповому злочині і індивідуалізації їх вини. У разі упевненого пізнання обвинувачених потерпілі і свідки можуть детально розказати про конкретні дії пізнаних під час здійснення злочину.

Відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки свідчень на місці проводять з участю як підозрюваного, обвинуваченого, так і потерпілого, свідка. В ході нього уточнюють, де знаходилися у момент злочинної події його учасники, звідки прийшли, що робили і в якому напрямі сховалися. Бажано використовувати фотографування, відеозапис, щоб наочно зафіксувати обстановку і особливо ті місця, де знаходилися співучасники.

Очну ставку між співучасниками групового злочину недоцільно проводити на первинному етапі розслідування, а суперечності в їх свідченнях треба спробувати усунути іншими способами. Це зв'язано з тим, що на даному етапі співучасники можуть використовувати очну ставку для змови між собою, оскільки слідчий не може належним чином контролювати обмін інформацією між її учасниками. Тому слідчий, ухвалюючи рішення про виробництво очної ставки між співучасниками групового злочину, повинен ретельно зважити всі обставини.