6. Фіксація результатів огляду місця події.

У ході заключного етапу огляду слідчий узагальнює і аналізує зібрані дані, перевіряє наскільки вдалося вирішити основні і окремі задачі огляду. Для цього доцільніше повторно оглянути найбільш важливі вузли місця пригоди, щоб переконатися що нічого не пропущено і не забуто. Після цього слідчий:

• складає протокол огляду і необхідні плани, схеми і креслення;

• при необхідності здійснює дактилоскопіювання трупа і відправляє у морг;

• запаковує об’єкти, вилучені з місця пригоди;

• здійснює заходи щодо зберігання об'єктів, що вилучити неможливо чи не доцільно;

• приймає заходи у відношенні заяв щодо огляду місця пригоди, які надійшли від учасників огляду та інших осіб.

При складанні протоколу огляду необхідно дотримуватись таких правил:

• протокол повинен достатньо повно, точно і об’єктивно відображати хід і результати огляду;

• доцільно виокремлювати частини протоколу підзаголовками: “Розташування місця пригоди”, “Огляд кухні”, “Місце розташування і поза трупу”, “Огляд трупу”, “Огляд зброї” та ін. Крім цього у тексті протоколу виділяються об’єкти, на яких виявлені сліди, що підлягають вилученню;

• кожний об'єкт протягом складання всього протоколу повинен мати одну і ту ж назву;

• якщо немає впевненості щодо правильності найменування об’єкта, то доцільніше обмежитись описом його зовнішніх ознак. Наприклад, пишеться “кільце з металу світлого кольору з безкольоровим каменем”, але не можна писати “кільце з платини з діамантом”. Не можна писати, що виявлені плями (сліди) крові. Зазвичай пишеться, що виявлені бризки, плями бурого кольору, схожі на кров;

• слід уникати приблизних вказівок місце розташування об'єктів (“біля”, “майже”, “поблизу”, “поряд”, “ліворуч”, “праворуч”, “неподалік” та ін.). Краще писати протокол короткими, зрозумілими фразами і не користуватися малознайомими чи вузькоспеціальними термінами;

• у протоколі не дається пояснень, тлумачень виявлених об'єктів, явищ, не висловлюються уявлення слідчого щодо механізму утворення тих чи інших слідів та ін. Протокол – це опис виявленого, але не його пояснення;

• у кінці протоколу перелічуються вилучені з місця пригоди об’єкти, спосіб їх упаковки і вказується місце, де вони будуть зберігатися.

До протоколу додаються фототаблиці, відеокасети, плани. План – це графічне площинне зображення місця події, виконане у масштабі чи схематично. Різниця між планом і схемою полягає у тому, що перший виконується у масштабі, другий – без масштабу, орієнтовно, із зазначенням розмірів об'єктів, їх форми та відстаней між ними.

У залежності від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути площинним або розгорнутим. На останньому зображують не тільки підлогу кімнати з розташованими на ній речами, а й у розгорнутому вигляді стіни кімнати з усіма предметами і слідами, що на них є, а також стелю, коли на ній є якісь ознаки, що підлягають фіксації.

На кожному плані чи схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням “північ-південь” (N-S) для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об’єкти. Плани і схеми підписують слідчий і поняті.

Завдання: замалювати у своїх робочих зошитах умовні позначки, які використовуються при складанні схем і планів.