Лекція 30 Тема: Методика розслідування шахрайства

1. Криміналістична характеристика шахрайства

Ст. 190 КК - шахрайство

Розслідування шахрайства має ряд особливостей, обумовлених декількома обставинами.

По-перше, обстановка здійснення шахрайства в значній мірі відрізняється від обстановки здійснення інших злочинів.

При здійсненні шахрайства потерпілі якийсь час, іноді досить значне, перебувають із шахраями в спокійній обстановці, тут немає насильства, потерпілий ще не знає, що його обманюють. Тому після здійснення злочину обмануті можуть дати більш-менш повний опис зовнішності шахрая. Це у свою чергу дозволяє максимально використати криміналістичні обліки.

По-друге, риси особистості шахрая відрізняються від інших злочинців, ціль яким та ж що й шахраїв, наприклад, злодіїв, грабіжників.

У більшості випадків шахрайство роблять обличчя дійшлої вік, що володіють хитрим, вивертким розумом, що вміють залучити до себе людей, зацікавити їх, зробити на них сприятливе враження, увійти в довіру, добре знаючі потреби людей.

По-третє, найчастіше шахрайства проти особистої власності громадян відбувається тільки тому, що самі потерпілі поводяться неправильно.

Іноді вони зайво довірливі, простодушні й у такий спосіб дозволяють обдурити себе, іноді їхні вчинки суперечать нормам моралі - потерпілі проявляють жадібність, жадібність, прагнуть нечесним шляхом обійти існуючі порядки торгівлі, надання послуг і в результаті стають жертвами спритних шахраїв.

Сприяє здійсненню шахрайства й відсутність пильності, неуважність, а іноді халатне відношення деяких посадових осіб до своїх службових обов'язків. У результаті шахраї нерідко шляхом обману заволодівають державним або громадським майном. Слідчий повинен ураховувати зазначені обставини й будувати допит потерпілих таким чином, щоб одержати від них правдиві показання.

Розповсюдженими способами шахрайських зазіхань на державне або громадське майно є наступні:

1. Заволодіння державним майном шляхом незаконного одержання державних пенсій або інших виплат з органів соціального забезпечення за допомогою фіктивних документів про стаж роботи й заробіток. Досить часто такі фіктивні документи виготовляються не самими винними, а здобуваються або в посадових осіб відповідних організацій у чинність "дружніх" або "родинних" послуг, а іноді за хабар. Відомі випадки подання винними свідомо неправдивих відомість про їхній стаж і заробіток, повідомлюваних іншими особами (наприклад, свідоцтво в суді про стаж роботи).

2. Заволодіння державним майном шляхом придбання тих або інших товарів у кредит і відхилення від оплати суми, що залишилася.

Найчастіше в цьому випадку шахраї користуються фіктивними або краденими документами - паспортами, довідками з місця роботи й ін.

3. Заволодіння державним майном шляхом одержання тих або інших речей у прокат по підроблених або крадених документах і наступному присвоєнні цих речей.

4. Заволодіння державним або громадським майном шляхом одержання цього майна по фіктивних документах, використання недоглядів посадових осіб, що помилково відпустили більше чим випливала кількість майна, а також одержання майна за іншу особу.

Із шахрайських зазіхань на особисте майно громадян найпоширеніші:

1. Заволодіння чужим майном шляхом вручення покупцеві предмета, зовні схожого на що призначався, на думку покупця, до продажу (продаж речової "ляльки»)

2. Заволодіння чужим майном шляхом продажу виробів з кольорових металів або зі шліфованого скла замість виробів із благородних металів або дорогоцінних каменів ("формазон").

3. Заволодіння чужим майном шляхом обрахування потерпілого при розміні великих купюр грошей або при покупці якої-небудь речі ("ламання").

4. Заволодіння чужим майном шляхом підкидання "цінностей" і наступної участі в їх "поділі" ("підкидка").

5. Заволодіння чужим майном під приводом надання різних послуг у придбанні якого-небудь майна.

6. Заволодіння чужим майном шляхом видачі себе за інше особи, наприклад, за працівника міліції ("самочинний обшук" і "розгін").

7. Заволодіння чужим майном шляхом нечесної гри в карти, ("шулерство"), шляхом гадання, знахарства.

В останні роки досить широке поширення одержало так називане карткове шахрайства - гра в нарди, "три наперстки" і т.д. Суть цих злочинів складається в діях групи шахраїв, які за допомогою заздалегідь певної системи знаків, жестів, поглядів один на одного, користуючись спритністю своїх рук, присипляють увагу суперника по грі й потім непомітно для нього тасують шашки або кулька під наперстками, що приводить до виграшу. Доведення провини шахраїв при цьому настільки складно, що суди такі справи не приймають до розгляду. Шахраїв тільки штрафують на суми, незмірно менше, ніж з "доход". У Грузії, Вірменії й Узбекистані встановлена кримінальна відповідальність за азартні ігри на гроші, речі й інші матеріальні цінності. Це в якімсь ступені хоч якось стримує здійснення шахрайства таким способом.

Найбільш типовими слідами здійснення шахрайства є:

- грошові й речові "ляльки",

- фальшиві коштовності,

- різні документи, складені шахраями,

- а також показання потерпілих і очевидців злочину.