2. Порушення кримінальної справи та початковий етап розслідування

Найбільш розповсюдженими приводами до порушення кримінальних справ про хабарництво є: а) заяви громадян; б) дані з матеріалів перевірок і ревізій на окремих підприємствах; в) явка з повинною; г) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим чи судом ознак хабарництва; д) повідомлення, опубліковані в печаті.

Дослідча перевірка проводиться шляхом: 1) вивчення структури і загальних умов діяльності організації, у якій працює хабарник, ознайомлення з його обов'язками; 2) витребування необхідних документів, їхнє вивчення; 3) вивчення документів, що стосуються фактів, викладених у первинних матеріалах; 4) проведення з доручення слідчого різних перевірок, ревізії діяльності організації вищими органами; 5) консультації у відповідних фахівців; 6) одержання письмових пояснень від заявника і громадян; 7) одержання письмового пояснення від посадових осіб (виконується в останню чергу, після чого, при наявності достатніх основ, відразу ж порушують кримінальну справу); 8) використання оперативних можливостей органів дізнання.

На початковому етапі розслідування виділяють такі типові слідчі ситуації:

Ситуація 1. Є підтверджені дані про вже вчинений факт хабарництва. Алгоритм дій слідчого: 1) допит свідків; 2) вилучення та огляд документів щодо діяльності службової особи, котра одержала хабар; 3) обшуки за місцем роботи та проживання хабарників; 4) огляд предмета хабара; 5) допит підозрюваних; 6) пред’явлення предмета хабара для впізнання; 7) доручення органам дізнання на проведення ОРЗ.

Ситуація 2. Факт передавання предмета хабара ще не відбувся. У такій ситуації дії слідчого можуть бути такими: 1) допит заявника; 2) затримання одержувача хабара “на гарячому”; 3) особистий обшук і, при необхідності, освідування хабарника; 4) обшуки за місцем роботи та проживання хабарника; 5) огляд місця події та огляд предмета хабара; 6) допит підозрюваних; 7) допит свідків.

Типові версії: 1) мало місце хабарництво при вказаних обставинах; 2) службові особі дійсно було передано певний предмет, але на законних підставах (як гонорар за роботу, борг і т.п.); 3) має місце обмова або сумлінна омана заявника; 4) службова особа одержує хабарі систематично.

3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Затримання “на гарячому” проводиться співробітниками оперативних підрозділів без участі слідчого, оскільки в противному випадку він буде свідком і не зможе проводити розслідування. Після цього проводиться особистий обшук затриманого. У протоколі обшуку відображаються, де виявлений предмет хабара (у кишені, портфелі і т.п.), у якому виді він знаходиться (в упакуванні, її вид, стан), у якому порядку розташовані предмети хабара й інші предмети, що там знаходяться. Дана обставина має важливе значення, тому що обшукуваний нерідко заявляє, що гроші (хабар) йому непомітно поклали в кишеню (сумку, портфель), і він нічого про це не знає. Однак той факт, що поверх конверта з грошима знаходяться, наприклад, носова хустка, футляр з окулярами й інші предмети, здатний спростувати подібні пояснення.

На думку практиків, при проведенні огляду місця події у зазначеній категорії кримінальних справ доцільне застосування відеозапису як допоміжного способу фіксації одержуваної інформації. Необхідно враховувати, що відеозапис дозволяє об'єктивно зафіксувати момент і процес виявлення предмета хабара безпосередньо у хабароодержувача чи в приміщенні, що оглядається, (наприклад, службовому кабінеті), а крім того — момент виявлення на руках і одязі хабароодержувача спеціальних барвників, використаних для позначки предмета хабара. Інформативної для наслідку є і психологічна реакція хабароодержувача на події, що відбуваються.

Допит хабародавця. На початку допиту рекомендується роз’яснити особі положення ч. 3 ст. 369 КК України, що особа, яка дала хабар, звільняється від відповідальності якщо мало місце вимагательство хабара, або якщо особа добровільно заявила про злочин до порушення кримінальної справи. Далі встановлюється психологічний контакт з допитуваним. Після цього треба намагатися особливо детально з’ясувати: 1) в чому полягає інтерес; 2) що конкретно виконував хабароодержувач; 3) як здійснювалось передавання хабара; 4) характеристику предмета хабара 5) взаємовідносини з хабароодержувачем та посередниками; 6) хто ще може повідомити інформацію, яка має значення для справи.

Допит одержувача хабара. Слід враховувати особисті якості службової особи, її статус. Найбільш ефективними тактичними прийомами є пред’явлення доказів та створення у допитуваного враження про повне слідчим всіх обставин злочину. Зокрема, якщо є достатньо доказів вини, то спершу пред’являються показання хабародавця, а потім – докази щодо наявності у хабарника предмета хабара, виконання ним дій в інтересах хабародавця і т.п. Якщо доказів вини не вистачає, то спочатку допиту треба з’ясовувати другорядні деталі, використовуючи оперативно-розшукову інформацію. Це створює враження повної поінформованості слідчого.

Допит свідків. Допитувати як свідків потрібно:

1) осіб, які зі слів хабародавця чи з інших джерел поінформовані про умови хабара й обставини його передачі;

2) осіб, які були присутніми при затриманні підозрюваного на гарячому — представники громадськості й очевидці, а також осіб, що безпосередньо спостерігали реакцію одержувача хабара на затримання, чули його первісні пояснення про походження в нього предмета хабара;

3) осіб, обізнаних про наявність у хабародавця предмета хабара, про джерела його придбання чи коштів на його придбання;

4) осіб, які спостерігали появу предмета хабара у одержувача і здатних підтвердити факт наявності в нього предмета хабара у визначений період;

5) осіб, які можуть підтвердити факт контактів між хабародавцем і хабароодержувачем безпосередньо чи через співучасників;

6) товаришів по службі одержувача — про його особистість, манеру поводження з підлеглими, керівництвом і клієнтами, про випадки порушення норм закону і моралі, про відхилення, що допускаються їм, у службовій діяльності й інших обставинах, що доповнюють офіційні характеристики;

7) осіб, інформованих про відносини хабародавця і одержувача до і після передачі хабара;

8) осіб, що підтверджує факти життя хабарника не по коштах;

9) інших громадян, яким обізнані про відомості, що мають значення для справи.

Об'єктами пошуку при обшуках у даній категорії злочинів є не тільки предмет хабара, цінності, нажиті злочинним шляхом, але і їхня упаковка, чеки, товарні ярлики і т.п., що дозволяють установити факт придбання визначених речей у конкретний період. Крім того, необхідно зосередити пошук на виявленні різного роду документів, що мають важливе значення при розслідуванні хабарництва: чорнові записи і документи, що відображають дії, виконані за хабар, відомості про коло учасників хабарництва, розподіл між ними ролей, їхні адреси і т.п. Криміналістично значуща інформація може міститися й в офіційних документах — договорах дарування, акціях, фінансових рахунках і т.п.

Тому поряд з обшуком за місцем роботи хабарників може бути проведена і виїмка документів: 1) що відображають хоча і законно виконані дії, але з деякими відступами від існуючого порядку їхнього здійснення. Це можуть бути фальсифіковані, підроблені документи (розписки, довідки, чеки, квитанції і т.п.); 2) дій, що свідчать про незаконність, (бездіяльності) посадової особи (незаконні накази, розпорядження, залишені без розгляду заяви, документи і т.п.); 3) що дозволяють судити про систематичність чинених за хабар дій, тривалості зв'язку корумпованих осіб.

У цих справах проводяться, як правило, техніко-криміналістична експертиза документів, судово-почеркознавча, авторознавча, дактилоскопічна експертизи.