Пред’явлення для впізнання людей і речей у специфічних ситуаціях.

У ситуації, коли впізнаючий учасник процесу з якихось причин не бажає, щоб його впізнав обвинувачений, то законом про захист учасників кримінального судочинства передбачена можливість проведення пред’явлення для впізнання поза візуально. У цьому разі в кожній кімнаті повинні бути по двоє понятих, в одному приміщенні – слідчий, а в другому – його помічник. Процедура впізнання повинна повторюватися двічі, при цьому поняті, які засвідчують факт впізнання, міняються приміщеннями. При сучасній техніці організація впізнання можлива по каналам зв’язку при ретельному складанні “сценарію” такого пред’явлення.

Аналогічна ситуація виникає при впізнанні за голосом і звуковою мовою. Ідентифікаційними ознаками при цьому виступають: сила, висота, тембр голосу, шепелявість, гаркавість, заїкуватість та інші дефекти мови.

Тактика пред’явлення для впізнання має свої особливості, а саме: а) впізнання повинно проводитись так, щоб впізнаючий не бачив впізнаваного, а лише чув його голос; б) необхідно надати можливість впізнаючому порівняти голос впізнаваного з голосами інших осіб; в) зміст розмови під час впізнання не повинен стосуватися обставин справи, що розслідується, але в його тексті мають бути слова, які чув упізнаваючий в момент сприйняття.

За звуковим образом можна впізнавати не тільки людей і тварин, а й предмети, агрегати, машини, що є джерелами звуку, напр., характерного звуку працюючого мотора автомашини тощо.

Фіксація процесу впізнання і його результатів здійснюється, як правило, техніком-криміналістом фотозйомкою, відеозаписом, складанням планів, схем, що відображають розташування ділянок впізнання і місць установки засобів фіксації (камер).

Лекція 19 Тема: Тактика обшуку і виїмки

План

1. Поняття, сутність і види обшуку і виїмки.

2. Підготовка до обшуку і виїмки.

3. Загальні тактико-психологічні особливості обшуку і виїмки.

4.Тактико-психологічні особливості проведення окремих видів обшуку і виїмки.

5. Фіксація ходу і результатів обшуку і виїмки.

1. Поняття, сутність і види обшуку і виїмки.

Відшукання прихованих об'єктів може бути здійснено у ході проведення обшуку, процесуальний порядок якого визначений кримінально-процесуальним законодавством ст.ст. 177, 179-186, 188, 189 КПКУ. Обшук відноситься до одного із способів одержання доказової інформації у кримінальному процесі.

Головна мета обшуку як пошукової дії полягає у виявленні, дослідженні і вилученні матеріальних джерел доказової і орієнтуючої. Обшук має мету виявити знаряддя вчинення злочину, речі і цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини в справі або забезпечення цивільного позову, такі, що знаходяться у певному приміщенні чи місці або в будь-якої особи, а так само розшукувані особи, трупи і тварини. Додатковою метою обшуку є виявлення і вилучення речей і предметів, вилучених з цивільного обігу і заборонених для використання.

За своєю сутністю обшук і виїмка схожі, оскільки спрямовані на вилучення матеріальних джерел інформації, причинно пов’язаних з розслідуваним злочином. Проте враховуючи пошуковий характер обшуку слід зазначити, що вони істотно розрізняються. Виїмка – це слідча дія, яка передбачає вилучення або витребування у будь-якої особи чи установи певних предметів і документів , що мають значення для справи. Різниця між виїмкою і обшуком визначається тим, що:

- виїмка проводиться тільки у відношенні певних предметів, тоді як предмети, що вилучаються при обшуку, можуть бути відомі орієнтовно, а іноді навіть невідомі взагалі;

- при проведенні виїмки вилучаються тільки речі – предмети і документи, а при обшуку виявляють і вилучають два класи об'єктів – речі, цінності, предмети, трупи і знаряддя злочину, а також розшукуваних осіб, тобто людей;

- під час виїмки місце знаходження тих чи інших предметів або документів визначено точно, а при обшуку прогнозується і передбачається їх відшукування, якщо неможливо точно визначити, що саме необхідно відшукувати або де і у кого знаходиться потрібна річ, проводять не виїмку, а обшук.

Проведення обшуку і виїмки, вилучення у ході цих слідчих дій об'єктів, що перебувають у володінні певних осіб, установ, організацій підприємств, є примусовим актом і пов’язано з порушенням прав громадян на недоторканість особи, житла тощо і вимагає дотримання встановлених законом гарантій. Тому законодавець суворо регламентував порядок провадження цих слідчих дій. Згідно із ст. 177, 178 КПК обшук і виїмка проводяться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника за винятком житла чи іншого володіння особи. У невідкладних випадках (пов’язаних із рятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину) обшук може бути проведений без санкції прокурора і без постанови суду, але при цьому в протоколі обшуку зазначаються причини, що обумовили цю невідкладність. Можна дати визначення цих слідчих дій.

Обшук – це примусова слідча дія, яка полягає в дослідженні і обстеженні осіб, займаних ними приміщень, робочих місць, належного їм майна, ділянок місцевості з метою виявлення розшукуваних злочинців. Знарядь злочину, речей і цінностей, а також інших предметів, що мають значення для справи.

Виїмка – це слідча дія, спрямована на вилучення конкретних предметів і документів, що мають значення для справи, а також забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації.

Перш ніж казати про види обшуку, слід зазначити, що в теорії криміналістики використовуються два різні терміни при характеристиці обшуку: “об'єкт пошуку” і “об'єкт обшуку”.

Об'єкт пошуку – це те, що необхідно відшукати, знайти, вилучити. Такими об’єктами у обшуку є: люди, трупи, знаряддя злочину, предмети злочинного посягання, документи, сліди тощо. Розглядають певні типові групи таких предметів:

1. Знаряддя і засоби вчинення злочину (вогнепальна і холодна зброя; предмети, які спеціально виготовлені для вчинення злочину; предмети, зберігання і використання яких заборонено або потребує спеціального дозволу; предмети, які застосовуються у побуті, виробничій та іншій діяльності – сокира, кухонний ніж, молоток та ін.; транспортні засоби);

2. Предмети, що зберегли на собі сліди злочину (одяг, взуття та ін.);

3. Предмети одержані як наслідок злочину (гроші чи цінності, які є предметом хабара, майно, що належить потерпілому та ін.);

4. Інші матеріальні джерела, що виступають засобом для встановлення істини у справі (фото -, кіно -, відео матеріали, записні книжки. Диски чи дискети тощо);

5. Різні документи (рукописні, поліграфічні, електронні, фоно -, фото, кіно документи та ін.).

Об'єкт обшуку – це те, відносно чого (чи кого) здійснюється обстеження. Найбільш поширеними є такі об’єкти:

• жилі приміщення (квартира, будинок, дача. Номер готелю тощо);

• службові торгівельні, виробничі та інші нежилі приміщення;

• ділянки місцевості (садиба, сад, город та ін.);

• автотранспортні засоби;

• жива людина (її тіло. одяг, взуття та інші носильні речі).

У криміналістиці залежно від тих чи інших підстав розрізняють такі види обшуку:

• за характером об'єктів обшуку: обшук приміщень, на відкритій місцевості, транспортних засобів, особистий обшук;

• за характером об’єкту пошуку виділяють обшуки, спрямовані на виявлення: людей, трупів чи їх частин, знарядь і засобів вчинення злочину , документів і так далі;

• за повторюваністю: первинний і повторний (коли проходив первинний ошук у несприятливих умовах, був проведений недоброякісно, якщо первинний обшук не дав позитивних результатів, але у подальшому була одержана інформація про те, що де проводився обшук, знах. об’єкти, не виявлені первинним обшуком або доставлені туди пізніше);

• за одночасністю: груповий і одиночний обшуки.

Класифікація видів виїмки можна здійснювати за вищезазначеними підставами (крім виїмки людей), але існують особливий вид виїмки – це виїмка документів, що становлять державну чи банківську таємницю, та виїмка поштово-телеграфної кореспонденції.