Лекція 42

Тема 44. Методика розслідування хабарництва

1. Криміналістична характеристика злочинів

У КК України передбачено відповідальність за давання хабара (ст. 369), одержання хабара (ст. 368) та провокацію хабара (ст. 370). У науковій літературі ці злочини об’єднані єдиним терміном – хабарництво. Виявлення і розслідування таких злочинів супроводжується значними труднощами, які викликані, передусім, тим, що кримінальну відповідальність несуть всі учасники, що викликає кругову поруку, суб’єктами злочинів є в основному службові особи, які мають змогу протидіяти правоохоронним органам у виявленні та розслідуванні своєї злочинної діяльності. Сама сутність злочину полягає в тому, що вони вчиняються у відсутності очевидців. Потім важко довести те, що службова особа виконала певні дії саме за хабар, адже ці дії, як правило, входять до її компетенції. В результаті за оцінками деяких спеціалістів до 95% фактів хабарництва залишаються латентними, багато кримінальних справ не доводиться до суду. Вироки судів нерідко є невиправдано м’якими.

Предметом хабарництва можуть виступати гроші, матеріальні цінності та послуги матеріальної природи. Значення особливостей предмета полягає в тому, що його особливості значною мірою обумовлюють спосіб (механізм) злочину (одна справа – передати гроші, а інша – будинок; одна справа передати готівкові гроші, а інша – безготівкові через банківські рахунки).

Особа злочинця. Основними фігурами цих злочинів є хабародавець та одержувач хабара. При цьому останній є центральною фігурою, оскільки саме його службовим статусом обумовлюється наявність складу злочину у всіх співучасників. Нерідко у злочині бере участь посередник. У таких випадках хабародавець та хабароодержувач можуть бути навіть не знайомими один з одним. Все це ускладнює розслідування.

Одержують хабарі службові особи, до характеристики яких відносяться такі якості як користь, зневага інтересами служби, егоцентризм. В інших випадках це особи м’які, несамостійні, такі, які не можуть проявити рішучість. Вони діють під впливом вищого керівництва, знайомих, родичів і т.п.

Хабародавцями виступають, як правило, підприємці, особи, яких притягають до різних видів відповідальності, особи, які перетинають кордони, особи, яким необхідні медичні довідки, студенти, батьки школярів, призовники до збройних сил і т.п. Загалом це особи, які зацікавлені у здійсненні або нездійсненні службовими особами певних дій. Нерідко вони є жертвами вимагання хабара.

Способи злочинів є різноманітними, тому розглянемо основні прийоми та операції типові для таких злочинів.

Підготовка до злочину може здійснюватися шляхом таких дій: 1) вимагання хабара; 2) підбір посередника; 3) визначення місця та способу передавання-одержання хабара; 4) встановлення неформальних контактів між суб’єктами злочину.

Безпосереднє скоєння злочину полягає у даванні-одержанні предмета хабара. Тут можна відзначити такі прийоми та операції: 1) передавання із рук в руки; 2) передавання через обумовлене місце; 3) передавання через посередника; 4) перерахування безготівкових коштів на заздалегідь визначений банківський рахунок; 5) оформлення нерухомості, автомобілів, акцій і т.п. предметів на хабарника чи третіх осіб із наступним передаванням відповідних підтверджуючих документів; 6) оплата послуг на користь хабароодержувача (ремонт, навчання дітей, відпочинок, лікування і т.п.).

Прийоми та операції маскування злочинного характеру дій: 1) оформлення фіктивних цивільно-правових угод (дарування, боргові зобов’язання, купівля-продаж цінних речей за безцінь і т.п.); 2) маскування під виграш у лотерею, азартні ігри; 3) незаконна виплата премій, гонорарів, оформлення на роботу саму посадову особу чи її родичів і т.п.; 4) надання матеріальної допомоги, в тому числі благодійної; 5) фінансування партій, передвиборної кампанії.

Важливо пам’ятати, що дії хабарників не обмежуються тільки одержанням-даванням предмета, а полягають також і у виконанні дій, обумовлених договором, тобто хабарник щось виконує або не виконує за винагороду. Ці дії теж залишають сліди, виявлення яких має значення для доказування злочину.

Сліди злочину: 1) матеріальні (сліди-відображення на предметі хабара, підроблені документи, дійсні документи, що підтверджують певні обставини (перебування на лікуванні, навчанні, відпочинку, цивільні угоди і т.п.), сліди на суб’єктах при проведенні спецоперації з затримання “на гарячому”); 2) ідеальні сліди (відображення в пам’яті хабарників, членів їхніх сімей, колег по роботі іт.п.).

Обстановка злочину. Характеризується відсутністю очевидців. Особливо сприятливою для хабарництва є обстановка безконтрольності діяльності службових осіб, прогалини чи невідповідності в нормативному регулюванні відповідної сфери, недоліки у вимогах щодо ведення документообігу і т.п.

Місцем давання хабара є, як правило, службові кабінети, житлові приміщення, автомобілі, місця відпочинку (бані, ресторани і т.п.), заздалегідь обумовлені місця на вулицях тощо. Співвідношення часу давання хабара та виконання обумовлених дій дозволяє виділяти такі види хабарів: 1) хабар-підкуп (передається до вчинення певних дій); 2) хабар-вдячність (передається після виконання дій); 3) хабар за заступництво або потурання в службі (передається незалежно від часу виконання службових дій).