2 Семестр. Лекція 26.

Тема 34. Методика розслідування зґвалтувань

План

1. Криміналістична характеристика зґвалтувань.

2. Особливості порушення кримінальних справ.

3. Типові слідчі ситуації та версії початкового етапу розслідування

4. Тактика проведення окремих слідчих дій.

1. Криміналістична характеристика злочинів.

Кримінальна відповідальність за зґвалтування передбачена ст.152 КК України.

Зґвалтування – статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Способи зґвалтування можна розділити на дві групи.

Першу становлять такі, які використовуються у відношенні до незнайомої потерпілої особи при раптовому нападі на неї. Вони супроводжуються фізичним насильством, що характеризується, як правило, жорстокістю, погрозами, в тому числі з використанням зброї й т.д. Відбуваються найчастіше на окраїнах міст, сіл і ін. При цьому злочинці змінюють зовнішність, знищують сліди злочину, впливають на потерпілу з метою схилити її відмовитися від заяви, іноді вбивають жертву.

До другої відносяться способи, застосовувані у випадках, коли ґвалтівник знає потерпілого або попередньо з нею/ним знайомиться. Потерпілого, привівши у безпорадне становище за допомогою алкогольних напоїв, інших засобів, що одурманюють, психічного або фізичного впливу, або шляхом обману, затягають у безлюдне місце, де й чинять насильницький статевий акт.

Обстановка вчинення злочину. Найбільш типовими місцями здійснення зґвалтувань є: під'їзди будинків і сходові площадки; підвали й горища будов; лісові масиви, паркові зони й поля, квартира потерпілої або ґвалтівника; нежилі або занедбані приміщення; відокремлені двори, в автомашинах. Найбільш характерні періоди часу - це пізні вечірні (21-22) і перші нічні години (23-година ночі). Що стосується зґвалтувань у квартирах потерпілих і злочинців, то більшість зазіхань відбувається також у вечірні й нічні годинники, але в більше тривалий період часу (17-2 ч ночі). Кількість зґвалтувань зростає в передсвяткові й святкові дні, а також у теплу пору року.

Особа злочинця у цих справах розрізняється за віком, походженню, соціальному стану. Але в більшості випадків ґвалтівниками виявляються особи, з якими потерпілі були більш-менш знайомі. Більшість ґвалтівників – чоловіки. Напади на потерпілих з боку зовсім незнайомих їм осіб відбуваються набагато рідше. Як правило, ґвалтівник - це особа з яскраво вираженими хуліганськими схильностями, що проявляє у своїй поведінці цинізм, неповагу до суспільства, полову розбещеність і т.д.

Особистість потерпілого. Ними найчастіше стають дівчини або жінки, у поводженні яких присутні явні елементи легкодумства, розбещеності, які провадять враження легко доступних у статевому відношенні (уживають спиртні напої, охоче йдуть у будинок до невідомих осіб і т.п.). Інша категорія потерпілих - це, навпаки, зовсім недосвідчені молоді дівчини, які по наївності можуть виявитися жертвою ґвалтівників. В окремих випадках потерпілими можуть бути чоловіки. Найчастіше такі випадки мають місце у місцях позбавлення волі та у середовищі гомосексуалістів.

Слідова картина. Найбільш характерними слідами зґвалтування є: розірваний одяг потерпілого, сліди боротьби на тілі як потерпілого, так і підозрюваного (подряпини, укуси, гематоми в області шиї, грудей, статевих органів, стегон). На одязі потерпілого і підозрюваного, як правило, залишаються сліди виділень людського організму (сперма, смегма, сеча, піт), а на місці здійснення злочину - окремі елементи одягу: ґудзики, банти, труси, носові хустки, клаптики одягу, предмети туалету, а іноді - документи (пропуску, сезонні залізничні квитки й т.д.). На місцях зґвалтування залишаються і «традиційні» матеріальні сліди – рук, ніг, транспортних засобів тощо.