3. Типові слідчі ситуації.

1. Кримінальну справу порушено на підставі матеріалів оперативно-розшукового характеру. У даній ситуації особи ведучі розслідування мають тактичну перевагу - фактор раптовості для злочинців. Тому, у першу чергу, проводяться слідчі дії й оперативно-розшукові заходи, що забезпечують, поряд зі збором нових доказів, перевірку й процесуальне закріплення інформації, отриманої непроцесуальним шляхом, а також спрямовані на запобігання спроб розкрадачів знищити або сховати сліди розкрадань. Тут кращий наступний порядок слідчих дій: а) затримка підозрюваних на місці злочину; б) обшук за місцем проживання й роботи; в) виїмки; г) огляди предметів, документів, приміщень і інших об'єктів; д) допити підозрюваних і свідків; е) очні ставки; ж) призначення експертиз і т.д. Поряд із цими діями, при необхідності плануються організаційно-технічні заходи: опечатування складських і виробничих приміщень, інвентаризації й ревізії, контрольні перевірки й ін.

2. Кримінальну справу порушено за матеріалами ревізії. Звичайно проводять наступні дії: а) виїмку, а потім огляд документів, що ставляться до операцій, визнаним ревізією або інвентаризацією незаконними; б) допити осіб, відповідальних за виявлені зловживання; в) виробництво обшуків у цих осіб (опис майна); г) допити свідків, зазначених у матеріалах ревізії; д) призначення експертиз і ін.

Версії.

Оскільки справи розглянутої категорії збуджуються при наявності ознак розкрадання, які самі по собі є очевидними, або стають такими в результаті попередньої перевірки або оперативно-розшукової діяльності апаратів ГСБЭП, те загальні версії (розкрадання зроблене, розкрадання не було) звичайно не мають практичного значення. Зате більшу роль грають приватні типові версії про причини утворення недостач або надлишків, способах здійснення розкрадань, причетності до їхнього здійснення певних посадових осіб, зв'язках цих осіб з іншими розкрадачами, місцях зберігання викраденого майна, цінностей, здобутих злочинним шляхом, і т.д.

4. Тактика провадження окремих слідчих дій.

Затримання підозрюваних звичайно проводиться негайно, як тільки для цього будуть установлені достатні підстави. Якщо в справі проходить кілька таких осіб, то затримувати їх доцільно одночасно й таким чином, щоб вони не могли спілкуватися як у момент затримки, так і надалі. Затримка повинне бути несподіваним для злочинців і здійснена саме тоді, коли вони найменше передбачали його можливість і не прийняли мір до приховання або знищення предметів і документів, що мають доказове значення. Найкращий ефект дає затримка на місці злочину під час вивозу або виносу викраденої продукції, у момент її реалізації, передачі виторгу співучасникам розкрадання й т.п. Попередня підготовка - обов'язкова умова проведення затримання.

Обшук у більшості випадків є первісним і завжди невідкладною слідчою дією. Складність обшуку складається в деякій невизначеності предмета пошуку. Справа в тому, що безпосередніми об'єктами розкрадань є товари, які, як правило, у великій кількості не зберігаються злочинцями у своєму житлі. Викрадене звичайно обмінюється на гроші, які потім витрачаються. Тому обшук по справах про розкрадання вимагає пошуку насамперед документів, переписки, чорнових записів. Особливу цінність здобувають документи, що не пройшли по обліку, а зберігаються в матеріально-відповідальних осіб, у яких іноді вказується подальший рух неврахованої продукції.

Важливе значення має виробництво одночасного обшуку в декількох осіб (груповий обшук). Рекомендується проводити й повторні обшуки, тому що злочинці, заспокоєні безрезультатністю першого обшуку, нерідко повертають до себе заховані раніше цінності.

Ефективність обшуку й повнота фіксації його результатів багато в чому залежать від застосування технічних коштів, у тому числі спеціальних пошукових (металошукача, портативні джерела ультрафіолетових і інфрачервоних променів і ін.).

Виїмка проводиться з метою вилучення затверджених зразків сировини або готової продукції, лекал, трафаретів, документів бухгалтерського й оперативно-виробничого обліків, а також документів планово-фінансової звітності в організації, де відбувалися розкрадання або за посередництвом якого збувалося викрадене. Щоб не допустить можливості приховання шуканих предметів і документів, необхідно вчасно встановити їхнє точне місцезнаходження, тому що вони можуть зберігатися й у вищестоящих організаціях.

Виїмка поштової, телеграфної й факсимільної кореспонденції, вилучення поштових відправлень, що мають значення для справи, провадяться відповідно до вимог карно-процесуального закону.

Огляд документа містить у собі виявлення й аналіз зовнішніх ознак і реквізитів документа, а також аналіз його змісту. Проводити огляд треба за участю фахівця.

Насамперед необхідно усвідомити його зміст, ділове призначення й із цих позицій перевірити й оцінити наявність всіх його реквізитів: чи виконаний документ на належному бланку; чи всі необхідні реквізити є; немає чи зайвих реквізитів, що свідчать про його вторинне використання або підробку, і т.д.

Аналізуючи зміст документа, треба з'ясувати наскільки правильно відображає документ ті господарські операції, які їм оформлені, чи не містить він внутрішніх протиріч.

Допит підозрюваних характерний тим, що слідчий має перед собою фахівця в галузі економіки, що має професійну підготовку й досвід роботи. Тому при підготовці до допиту необхідно вивчити матеріали кримінальної справи, довідкову літературу, нормативні акти, документацію технологічного процесу, бухгалтерські документи, проконсультуватися у фахівців.

На підозрюваних не роблять очікуваного викривного ефекту проведення очних ставок і показання свідків. Вони звикли до роботи з документами, тому доказове значення для них мають пред'явлення підроблених документів, підроблених або безтоварних накладних, викриття в помилкових проводках по бухгалтерських документах.

Якщо розкрадання зроблені групою осіб, то допит підозрюваних варто проводити з урахуванням прийомів і методів, вироблених криміналістикою для даних ситуацій. (Дивися таке ж підпитання теми “Розслідування групових і організованих злочинів”). При цьому варто враховувати, що розкрадачі, як правило, не мають злодійські навички й холоднокровністю рецидивістів.

Підозрюваний повинен бути допитаний відразу ж після затримки. Це необхідно для того, щоб не дати йому зорієнтуватися в обстановці, заздалегідь підготуватися до допиту, змінити або знищити сліди злочину.

Починати допит потрібно з загальних питань, до числа яких ставиться встановлення порядку руху й витрати ТМЦ на виробництві, умов їхнього зберігання, виявлення кола осіб, що мають доступ до ТМЦ і ін. При цьому варто одержати докладні пояснення по фактах як недостач, так і виявлених надлишків продукції, оскільки те й інше найчастіше пов'язане з підготовкою резервів для розкрадання сировини або готової продукції.

На першому допиті з'ясовуються найбільш істотні моменти злочинної діяльності розкрадачів: ким і яким способом зроблене розкрадання, коло учасників розкрадання й роль кожного з них, де перебувають викрадені цінності, фіктивні документи й ін.

При підготовці до допиту й у процесі його проведення злочинець користується різного роду вивертами, щоб направити слідство по помилковому шляху, затягти його. До їхнього числа ставляться: а) перевірка слідчого на предмет знання їм специфіки виробництва й стани обліку для того, щоб потім увести слідчого в оману; б) пред'явлення різного роду документів, щоб заплутати слідство й полегшити своє положення; в) з'ясування в слідчого ступеня його поінформованості про злочинну діяльність всієї групи розкрадачів; г) дача показань лише в обсязі питань, що задають їм, , розраховуючи приховати невідомі слідству факти; д) спроби дачі хабара; е) наклеп на слідчого з метою опорочити його методи ведення розслідування.

Підозрюваному, що дає неправдивого свідчення, можуть бути протипоставлені такі тактичні прийоми: пред'явлення речовинних доказів, документів, висновків ревізорів і експертів; деталізація показань; проведення очних ставок зі співучасниками й свідками, що дають правдиві показання; роз'яснення доцільності добровільного відшкодування заподіяного матеріального збитку, видачі викрадених цінностей і коштів ще в період ведення слідства; повторний допит; власноручний запис.

Найбільш характерними експертизами у справах про розкрадання виступають криміналістичні, бухгалтерська, товарознавча, технічна, технологічна, санітарно-харчова, хімічна й ін.

Найбільше розповсюджена - судово-бухгалтерська. Вона призначається у випадках, коли матеріали документальної ревізії суперечать матеріалам кримінальної справи, не підтверджуються ними; коли по кримінальній справі були проведені дві й більше документальні ревізії, але між ними є істотні протиріччя; ревізор неправильно визначив методи проведення ревізії; установлена більша сума заподіяного матеріального збитку. На вирішення даної експертизи можуть бути поставлені наступні питання: про визначення суми матеріального збитку; про законності оформлення тими або іншими документами окремі операції; про період утворення недостачі ДС і ТМЦ; про осіб, відповідальних за дану шкоду і т.п.