3. Основні положення криміналістичної одорологія.

Слід запаху – це матеріальне утворення, що перебуває в газоподібному стані. Запах – природна властивість матеріальних тіл, який має два значення. У першому випадку словом запах визначають об’єктивну властивість фізичних тіл, що полягає в безпосередньому виділенні в зовнішнє середовище часток їх речовин – молекул, які утворюють запаховий слід. У другому випадку терміном запах визначають суб’єктивне відчуття (уявний образ), яке виникає в людини чи тварини в результаті взаємодії часток пахучої речовини з нюховими рецепторами.

Запахові сліди утворюють особливий клас слідів, які за механізмом утворення поділяють на два види: джерела слідів запаху і сліди запаху.

Джерела слідів запаху. Джерелами запаху є всі матеріальні об’єкти живої і неживої природи, що перебувають у твердому, рідкому і газоподібному стані. Оскільки запах – це газоподібний стан об’єкта, що перебуває в молекулярному стані, то слід запаху відображає ознаки і властивості цілого джерела. Так при дослідженні наркотичних з’єднань експертам вдається встановити конкретний вид наркотику, вихідну сировину, район виростання сировини, технологію виробництва рослинного наркотику.

Особливу групу джерел слідів запаху утворюють тварини, риби, птахи, комахи. Найбільш складним і багатогранним джерелом є людина. За образним визначенням учених, запах людини – це її “хімічний підпис”. За слідами запаху можна не тільки розшукати, а й ототожнити людину, вирішити діагностичні завдання: характер захворювання. Район проживання, приблизну дієту, використовувані предмети туалету і косметики тощо.

Сліди запаху – це фізичні тіла, що перебувають в газоподібному стані, коли в місці виявлення запаху відсутнє його джерело (напр., запах парфумів у кімнаті, в якій вони були розлиті, запах автомашини, яка зникла тощо). Такі сліди нестійкі, вони негайно розсіюються і зникають. Тому, виявивши їх на місці події, необхідно їх відразу ж вилучити і законсервувати.

Наука, що вивчає природу і властивості запаху, називається одорологією (odor – запах). Запах у кримінальному судочинстві почали в середині ХХ ст. у зв’язку з досягненнями науково-технічного прогресу і розробкою методів і засобів збирання та консервації слідів запаху. Тоді у криміналістиці виник новий напрямок – криміналістична одорологія, як розділ науки, який займається дослідженням фізичних і біологічних закономірностей механізму утворення слідів запаху і розробки на цій основі методів і засобів дослідження, збирання і використання слідів у кримінальному судочинстві.

4. Виявлення, фіксація і вилучення запахових слідів на місці події.

Виявлення і фіксація слідів – джерел запаху. Джерела запаху – це матеріальні об’єкти або їх частини. Причинно пов’язаними з діями злочинця на місці події можуть бути об’єкти двох видів: 1) предмети-носії власного запаху і 2) предмети-носії запаху людини.

До першої групи відносяться речі, предмети або частки твердих, сипучих речовин, об’єми рідких тіл у вигляді плям, а також частки, що відокремились від тіла людини, шматочки епідермісу, волосся, зрізані нігті, плями сухої крові, об’єми рідкої крові тощо

До другої групи запахових джерел відносяться предмети, що зберігають запах слідів рук, ніг, шкіряного покриву обличчя людини – будь-які тверді об’єкти, яких вона торкалася, предмети постійного контакту – одяг, взуття, предмети туалету, супутні речі, нарешті, предмети праці і інструменти, засоби вчинення злочину, що перебували в руках злочинця чи на ньому.

Для роботи на місці події із запаховими слідами сконструйована одорологічна валіза. До неї входять засоби забезпечення стерильної роботи з джерелами; засоби вилучення запахової речовини із джерела; консервації та упаковки.

Виявлення і вилучення слідів запаху людини, адсорбованих на носіях. Криміналістична і оперативно-розшукова тактика знають кілька прийомів розшуку злочинця по “гарячих слідах” на місці події. Одним з них є розшук за слідами запаху шляхом використання біологічного детектора – нюху службово-розшукового собаки за двома способами: переслідування злочинця під управлінням кінолога і фіксація запахового сліду злочинця на місці події для наступного його дослідження з метою встановлення злочинця шляхом вибірки.

Після прибуття на місце події на початку стадії орієнтуючого огляду слідчий з кінологом визначають предмети, які можуть бути джерелами запаху злочинця (слід взуття, загублений предмет, знаряддя злочину тощо). Джерелом запаху людини може бути будь-який предмет матеріальної обстановки, його треба вилучити і законсервувати. Якщо предмети – великогабаритні меблі, дверцята сейфа, стіна, дверна ручка тощо, то слід запаху від носія можна відокремити і перенести на нейтральний носій, а останній законсервувати.

Зараз на практиці застосовуються принаймні три прийоми відділення сліду запаху від його носія: 1) відсмоктування (забір) молекул запаху шприцом; 2) забір молекул запаху безпосередньо ємністю; 3) адсорбування запахового сліду на нейтральний носій. Розглянемо їх.

При першому прийомі необхідно взяти шприц 100-200см³ і піднести його голку до поверхні сліду, напр., об’ємного сліду взуття, невидимих слідів рук на сейфі, кахельній стіні, сидінні в салоні авто, яких торкався злочинець або на яких він сидів, і відвести поршень шприца назад щоб всмоктати запахову хмару сліду. Після цього цей запах переноситься в герметичну ємність кілька разів, попередньо поклавши у ємність невеликі тампони стерильного бинта, фланелевої тканини, що зменшують рух запаху і слугують його адсорбентами (бажано відбирати кілька ємностей).

Сутність другого прийому полягає в такому. Поліетиленову флягу стискують і горловиною підносять до поверхні сліду, потім флягу звільнюють, вона розправляється і всмоктує повітря з молекулами запаху. Флягу швидко закривають і опечатують. Якщо ємність скляна чи з матеріалу, який не можна деформувати, то забір роблять по-іншому (заповнюють водою і виливають над поверхнею сліду).

Адсорбування сліду запаху на нейтральний носій – найбільш прогресивний прийом. Для цього досить на поверхню джерела запаху покласти сорбент (стерильна фланелева серветка, шматок вуглецевої тканини, марлевий бинт) накрити його шматком фольги або скла і залишити в контакті з джерелом на 15-20 хв. Оскільки запахова речовина постійно випаровується, то її молекули будуть адсорбуватися не сорбент. Потім сорбент пінцетом поміщують у ємність і герметично закривають.

Процедура відбирання запахових слідів відображається у протоколі, зібрані запахові проби повинні бути споряджені бирками з вказівкою дати і часу їх вилучення, за якою справою, матеріал слідоносія, які підписують поняті, і слідчий.

Джерела одорологічної інформації досліджуються в експертних установах сучасними науково-технічними методами з використанням спеціальної апаратури, зокрема газового хроматографа, а також за допомогою біологічного детектора – нюху собаки, людини. У цьому разі результат дослідження поки ще не породжує доказу в процесуальному смислі, хоча одержана інформація використовується для розкриття злочину, встановлення джерела походження запаху шляхом вибірки. Практична сутність вибірки полягає в знаходженні собакою серед декількох запахів однакового з тим, що був сприйнятий ним як зразок. Проводиться у спеціальному захищеному скляною перегородкою від присутніх осіб приміщенні. Забороняється здійснювати вибірку безпосередньо людей. (Пропонується витерти серветкою руки, обличчя, шию і поміщають у скляні банки. Підозрюваний сам розміщує банку зі зразком, її положення фотографують і фіксують у протоколі, потім запрошують кінолога дають зразок законсервованого зразку з місця події і ставлять завдання застосувати собаку або вибірки).