1. Якщо лімфоцити донора і реципієнта змішати у культурі клітин, то в

обох групах лімфоцитів почнуться процеси бласттрансформації і

проліферації за умови несумісності тканин (двоспρ ям ований варі-

ант тесту).

2. Проте mlr зазвичай проводиться у вигляді односпрямованого тесту,

коли тільки одна група лімфоцитів у змішаній культурі може відпо-

відати бласттрансформації:

— лімфоцити донора опромінюють або обробляють мітоміцином С

для попередження бласттрансформації;

— лімфоцити реципієнта зберігають здатність до бласттрансформа-

ції за умови несумісності тканин за антигенами HLA-D локусу

Сумісність тканин оберненопропорційна кількості бласттрансфор-

мованих лімфоцитів.

Крос-матч реакція (cross-matching). Сироватка реципієнта може

містити так звані передіснуючі антитіла — їх поява найчастіше зумов-

лена сенсисибілізацією організму реципієнта множинними гемотранс-

фузіями, раніше проведеними трансплантаціями або багатьма вагітно-

стями у жінок. Крос-матч реакція виявляє такі антитіла шляхом реєст-

рації компламентзалежної цитотоксичності при взаємодії сироватки

реципієнта і лімфоцитів донора:

1. Протягом певного часу забирають кілька зразків сироватки кро-

ві у майбутнього реципієнта. Усі зразки необхідно перевірити у

крос-матч реакції з лімфоцитами донора, тому що титр антитіл

може значно змінюватися з часом. Як результат — реакція може

виявитися лише в одному з декількох випадків.

2. Якщо хоча б в одному випадку виявляється лізис донорських

лімфоцитів, трансплантація не проводиться.

ВАРІАНТИ ВІДПОВІДІ ОРГАНІЗМУ НА ТРАНСПЛАНТАТ

Розрізняють 2 шляхи розпізнавання антигенів трансплантата імун-

ною системою організму-господаря:

• аферентний — клітини трансплантата чи білкові молекули донора

потрапляють у кровоносне русло організму, де фагоцитуються і

розпізнаються імунною системою;

• еферентний — імуноцити господаря потрапляють у кровоносне

русло трансплантата.

Приблизне прогнозування частоти виживання трансплантата (ре-

нотрансплантація):

* при пересадженні нирки від HLA Ідентичного близнюка індекс 5-

річного виживання трансплантата перевищує 80 %;

• при несумісності за двома антигенами індекс виживання знижу-

ється до 70 %;

• при несумісності більш ніж за двома антигенами трансплантат, як

правило, виторгується;

• при трансплантації трупної нирки 5-річний індекс коливається від

33 до 50 %. Необхідно зазначити, що наведені показники постійно

зростають завдяки застосуванню нових селективних імуносупре-

сивних засобів.

Згідно з даними, отриманими у Московському координаційному

центрі органного донорства (Росія), впровадження молекулярно-гене-

тичних методів типування лише за одним високополіморфним геном

(HLA-DRB1) дозволило на 20 % зменшити частоту ранніх кризів відтор-

гнення і приблизно на стільки ж — збільшити ймовірність виживання

трансплантата.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СЕЛЕКЦІЇ ТРАНСПЛАНТАТА НИРКИ НА ПІДСТАВІ HLA-DRB1

ГЕНОТИПУВАННЯ (1) ІСЕРОТИПУВАННЯ (2) В АТЛАНТІ (США)

Група	ЧИСЛО спосте- режень	ЧИСЛО несумісних алелів		Ранні кризи відтор- гнення, %	Некуповані кризи	Річне вижи-
пацієнтів		HLA- DRB1	HLA А+В		відтор- гнення, %	вання, %
1-а	28	0	1-3	31,6	0	94,3
2-а	42	2	2-3	54,8	22,6	74,5

Прогрес імуногенетики забезпечив стрімкий розвиток клінічної транс-

плантології. Так, тільки за останні 5 років ефективність пересадження

алогенних нирок у світі зросла на 10-20 % (за результатами річного ви-

живання у центрах трансплантології, які перейшли від антигенних до

молекулярно-генетичних методів типування при селекції донорів).

Ще вища ефективність цього методу виявлена при трансплантації

кісткового мозку. Завдяки переходу на HLA-ДНК методи типування і

створення бази даних на 1,5 млн людей, частота виживання кісткового

мозку протягом 1 року зросла з 10-20 до 70-80 % (при пересадженні

кісткового мозку від родичів цей показник не перевищує 40 %). Кіль-

кість мієлотрансплантацій від неродинних донорів з 1993 по 1997 р. зро-

сла більш ніж у 8 разів. Цей ефект досягнуто виключно за рахунок

повної HLA-сумісності пари "донор-реципієнт".

ТИПИ РЕАКЦІЙ ВІДТОРГНЕННЯ

/. Надгостре (зверхгостре) відторгнення. Цей тип реакції спостеріга-

ється при несумісності за АБО групою крові або наявністю передіс-

нуючих антитіл до інших антигенів донора. Відразу ж після під'єд-

нання трансплантата до кровообігу донора клітини пересадженого

органа атакуються вже існуючими антитілами — реакція починаєть-