з 12-го дня — пшенична мука (білий хліб, печиво, лапша без яєць і

молока);

з 13-го дня — житній хліб;

з 15-го дня — картопляне пюре;

з 17-го дня — коров'яче молоко;

з 20-го дня — кисле молоко, йогурт, простокваша, пахта;

з 23-го дня — мучна їжа (пшенична, вівсяна, рисова, гречана, куку-

рудзяна мука);

з 26-го дня — какао;

з 28-го дня — шинка;

з 30-го дня — яйця (3 в день);

з 31-го дня — горох;

з 33-го дня — овочі (2 види в день);

з Зб-го дня — фрукти;

38-40-й дні — риба в різній кулінарній обробці.

При появі клінічних симптомів алергії на якийсь із продуктів, його

вживання надалі забороняється (як самостійне, так і у складі інших

страв).

Лікування харчових алергій грунтується, передусім, на елімінації

алергенів. Це досить просто, якщо не стосується основних продуктів

харчування чи їх базових компонентів (мука, масло, молоко). Ситуація

спрощується у випадку псевдоалергії, коли спостерігається дозозалеж-

ність ефекту, а здатність продуктів зумовлювати патологічний вплив

часто зменшується після кулінарної обробки: варення, смаження, пе-

чення. При параалергії засвоюваність харчових компонентів теж зрос-

тає після обробки їжі і приймання ферментних засобів. Часто алергічні

прояви значно зменшуються після затихання хронічних запальних про-

цесів органів травлення, виключення з раціону спецій, спиртних про-

дуктів, надміру солодощів і кофеїну.

Якщо скарги не відновлюються протягом 3 місяців, можна знову

спробувати вжити небезпечний продукт у невеликій кількості, за умо-

ви що причиною є псевдо- чи параалергічний процес. При істинній

алергії, особливо тяжкій, слід допускати наявність пожиттєвої сенси-

білізації.

Специфічна гіпосенсибілізація малоефективна через невисоку якість

комерційних харчових алергенів. Описано успішну гіпосенсибілізацію

до риби, муки і яєчного білка. Дещо ефективніше її проведення при

інгаляційній професійній алергії, проте і в цьому разі надають перева-

гу елімінаційній терапії (зміна професії, умов праці).

Серед медикаментів ефективним при тривалій терапії може бути

кетотіфен (задітен) по 1 мг двічі на добу або кромоглікат натрію по

1 Капсулі (20 мг) 3-4 рази на добу.

Щоб досягти короткочасної профілактики, безпосередньо перед при-

йомом потенційно небезпечного продукту застосовують антигістамінові

засоби пролонгованої дії (лоратадин, астемізол, терфенадин або цетири-

зин) і тритоквалін (гшостамін), який попереджуює утворення гістаміну в

базофілах і мастоцитах. Призначається курсом по 2-10 таблеток на добу

або по 1 таблетці за 15-30 хв до контакту з потенційним алергеном.

Профілактика алергії при обтяженому алергологічному анамнезі в

батьків полягає, передусім, в елімінації алергенів ще під час вагітності

і вигодовуванні новонародженого материнським чи донорським моло-

ком. Після виконання цих рекомендацій алергічні реакції у дітей спо-

стерігалися лише у 14,6 %, а в контрольній групі близнюків, які були на

штучному вигодовуванні, — у 64,6 %.

При дитячій харчовій алергії часто настає спонтанна ремісія чи навіть

видужання, особливо у випадках з псевдоалергічним механізмом {по мірі

наростання синтезу індукованих ферментів з віком). Так, наприкінці 1-го

року алергії до молока позбуваються 50 % малюків, наприкінці 2-го —

70 %, а після 6 років клінічні прояви залишаються лише у 2,5 %. Цей факт

також переконливо свідчить про значне переважання частоти псевдо- і

параалергічних процесів над випадками істинної алергії у дітей.

ІНСЕКТНА АЛЕРГІЯ

Інсектна алергія — алергічна хвороба, обумовлена укусами комах

чи контактами з ними. Розрізняють 3 шляхи потрапляння алергену в

організм і відповідно — 3 види інсектних алергічних реакцій, які дещо

відрізняються як за клінікою, так і за підходами до лікування:

1) потрапляння отрути при ужаленнях;

2) реакція на укуси комах;

3) сенсибілізація інгаляційним чи контактним способом епідермі-

сом чи екскрементами комах.

У 95-98 % випадків спостерігаються ранні реакції на ужалення, зна-

чно рідше — пізні.

Реакції на укуси бджіл часто мають змішаний патогенез — алергічно-

токсичний, зберігаються тривалий час, проявляються еритематозними,

рідше — некротичними змінами. Значну загрозу для життя хворих стано-

влять набряк слизових оболонок з асфіксією і анафілактичні реакції.

Алергічні реакції на інгаляційні чи контактні алергени комах часто

проявляються ринітом, кон'юнктивітом, іноді нападами бронхоспазму.

Останнім часом зростає кількість випадків алергії до дафній (викорис-

товуються як корм для акваріумних рибок), тарганів.

Лікування при інсектній алергії і відомому алергенові полягає, пе-

редусім, у специфічній гіпосенсибілізації. Оскільки в деяких випадках

тяжко виявити і отримати конкретний алерген, то часто користуються

екстрактом з комахи. Відсмоктування отрути з ранки і накладання джгу-

та, як правило, не ефективне, оскільки може вплинути лише на токси-

чний, але не на алергічний компонент реакції. Як лікувальну, так і про-

філактичну дію при сенсибілізації до бджолинної отрути має гомеопа-

тичний засіб Apis mellifica у низьких і середніх розведеннях (3-30 СН).

Лікування інсектних анафілактичних, сироваткових та інших реакцій

загалом не відрізняється від терапії аналогічних станів іншого генезу.

Д\я профілактики ужалень і укусів ефективним є застосування

репелентів, прийом вітаміну В, у денній дозі 75-150 мг. Виділяючись з

потом, він значно знижує ймовірність укусів і, меншою мірою, ужа-

лень комах.

МЕДИКАМЕНТОЗНА АЛЕРГІЯ

Медикаментозна алергія залишається одним з найбільш серйозних

і розповсюджених алергічних захворювань. Переважна більшість ме-

дикаментозних засобів можуть зумовлювати розвиток алергічних реа-

кцій: істинних чи псевдоалергічних. Виняток становлять лише речови-

ни, які є природними складовими людського організму, — глюкоза,

хлорид натрію. Проте в усіх випадках необхідно чітко диференціювати

алергічні реакції від інших побічних ефектів медикаментів, які в ком-

плексі колись називали "медикаментозною хворобою".

Класифікація побічної дії лікарських засобів

1. Фармакологічні побічні ефекти.

2. Токсичні побічні ефекти:

а) передозування ліків;

б) токсичні реакції при розладах екскреторної функції організму;

в) токсичні реакції від кумуляції ліків;

г) токсичні реакції від метаболітів ліків;

д} токсичні реакції від посилення всмоктування ліків;

е) токсичні реакції від ферментативного інгібування;

є) токсична фармакогенетична побічна дія:

— ензимопатії;

— токсичні реакції, обумовлені генетичними розладами;

ж) місцева подразнювальна дія ліків.

з) токсичні реакції, обумовлені неправильним введенням ліків.

3. Побічна дія, обумовлена розладами імунної відповіді:

а) алергічна побічна дія ліків негайного типу;

б) алергічна побічна дія ліків цитотоксичного типу;

в) алергічна побічна дія ліків імунокомплексного типу;

г) алергічна побічна дія ліків сповільненого типу;

д) алергічна побічна дія комбінованого типу.

4. Псевдоалергічні медикаментозні реакції:

а) обумовлені звільненням великої кількості біологічно активних ре-

човин;

б) психосоматичні реакції.

5. Канцерогенна дія ліків.

6. Тератогенна дія ліків.

7. Мутагенна дія ліків.

8. Медикаментозна залежність:

а) токсикоманія;

б) синдром відміни;

в) психологічна залежність.