ІМУНОСТИМУЛЯТОРИ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ

Виражений імуностимулювальний вплив властивий всій групі рос-

лин-адаптогенів. Вони стимулюють також нервову та ендокринну сис-

теми [нейроімуноендокрцнну вісь регуляції). Такий вплив часто назива-

ють адаптогенним, оскільки він посилює здатність організму присто-

совуватися, протистояти надмірному стресовому навантаженню. Проте

різні рослини на всі три системи впливають неоднаковою мірою. Так,

женьшень найбільше діє на ендокринну систему, елеутерокок — на

нервову, ехінацея — на імунну. При застосуванні у першій половині

дня переважає вплив на імунну систему, в другій — на нервову. Інтен-

сивність імуностимулювальної дії зростає навесні, нейротонізуючої —

восени, вплив на синтез гормонів — взимку і влітку. Існують також

вікові та статеві фармакологічні відмінності впливу адаптогенів. Осно-

вним діючим компонентом цих засобів є тритерпенові глікозиди.

Найвідомшіим серед цих засобів є женьшень. Спиртові та водні пре-.

парати з нього стимулюють роботу пригнічених імунних механізмів.

Женьшень впливає переважно на активність природних кілерів, що до-

зволяє рекомендувати його в комплексі імунореабілітаційної терапії піс-

ля онкологічних, інфекційних (у першу чергу вірусних) захворювань.

Препарати ехінацеї пурпурової, очевидно, найбільш поширені і

зручні для застосування (ехінацея раціофарм, імунал, спиртові та водні

настоянки ехінацеї, ехінацин, есберитокс тощо). Перший офіциналь-

ний засіб з ехінацеї для лікування інфекційних і запальних процесів

зареєстрований ще у минулому столітті ("Очищувач крові Майєра",

1870 P.). На сьогодні у світі застосовується близько 300 препаратів, які

містять ехінацею. Імуностимулювальні властивості рослини обумовлю-

ються наявністю цикорієвої кислоти, ехінацину, алкамідів, глікопроте-

їнів, високим вмістом селену і цинку.

Під впливом препаратів ехінацеї зростає активність фаіицитозу,

зростає кількість і рухливість лейкоцитів, що активує протибактерій-

ний захист. Імуностимулювальний вплив передусім проявляється на

рівні неспецифічних факторів імунітету. Виявлені протизапальні, реге-

неративні і кератопластичні властивості ехінацеї при трансплантації

шкіри, посилення процесів мікроциркуляції в тканинах, зниження ймо-

вірності некрозу, і відторгнення дермотрансплантатів.

За рахунок пригнічення активності гіалуронідази й активації син-

тезу ІФН, препаратам ехінацеї властивий противірусний вплив. Це

широко застосовується як для профілактики, так і для лікування хво-

рих на грип, герпес, везикулярний стоматит.

Разом з тим ехінацея слабко впливає на роботу нервової і ендокрин-

ної систем. Це дозволяє застосовувати препарати з неї протягом трива-

лого часу і в порівняно великих дозах. Виняток складають вагітні і лакту-

ючі жінки, діти, хворі на імунопроліферативні й автоімунні хвороби.

Застосування елеутерокока значно збільшує число активних Т-лім-

фоцитів і Т-хелперів, значно ослаблює імунодепресивний вплив цикло-

фосфану. Особливість цього адаптогену — стимуляція синтезу інтер-

ферону і сироваткових антитіл, що застосовується для підвищення

ефективності протигрипозної вакцинації. Проте у лікуванні грипу і гер-

петичної інфекції елеутерокок уступає ехінацеї. Найчастіше домінує

нейроадаптогенний вплив елеутерокока.

Препарат застосовують переважно при синдромі хронічної втоми,

дезадаптаційних реакціях, метеоневрозах, нервових і фізичних пере-

вантаженнях, для профілактики грипу (самостійно і в комплексі з вак-

циною) .

Серед інших рослин-адаптогенів слід назвати лимонник китайський,

родіолу рожеву, аралію маньчжурську, левзею софороподібну, алое,

коланхое, софору японську, звіробій, рудбекію.

СИНТЕТИЧНІ ІМУНОСТИМУЛЯТОРИ

Цей клас засобів дуже різнорідний за складом. Серед названих

препаратів можна виділити такі групи:

• медикаменти, які традиційно застосовувалися з іншою метою (ле-

вамізол, димексид тощо), а імунотропні властивості у них були

виявлені значно пізніше, часто випадково;

• імуностимулятори, які були синтезовані з наперед заданими влас-

тивостями.

Левамізол — протиглистний препарат, у якого пізніше була вияв-

лена антианергіЧна дія. Посилює синтез і активність Т-лімфоцитів і Т-

хелперів, а також утворення антитіл шляхом стимуляції макрофагів і

Т-хелперів.

Препарат призначають хворим на ревматоїдний артрит, розсіяний

склероз, лімфому Ходжкіна, онкопатологію. Застосовують по 2,5 мг/кг

двічі на тиждень. Більш ефективне раннє призначення левамізолу: через

2-3 дні після хіміотерапії або через 1 день після лікування цитостатиками.

Впливаючи на активацію С5а-компонента комплементу і агрегацію

гранулоцитів, левамізол зумовлює розвиток глибокої нейтропенії. У ве-

ликих дозах і при тривалому використанні пригнічує імунну відповідь.

Ізопринозин (гропринозіш, модімунал) — новий імуномодулятор з

комплексним впливом на імунну систему. Стимулює синтез лімфокі-

нів, передусім — ІЛ-2 і γ-інтерферону. За рахунок цього значно поси-

люється синтез і диференціювання Т-клітин, цитолітична активність

лімфоцитів.

Препарат широко застосовується при герпетичних інфекціях, у тому

числі, цитомегалії, та вірусних енцефалітах і гепатитах. Особливо ефе-

ктивнії при частих рецидивах герпетичної інфекції, коли застосування

самих противірусних засобів (ацикловір, ганцикловір) не попереджує

навернення хвороби. Добова доза складає 10-200 мг/кг залежно від віку,

захворювання, глибини імунних розладів.

ВІТАМІНИ І МІКРОЕЛЕМЕНТИ

Будь-який з вітамінів може проявляти фізіологічний і фармакологі-

чний ефекти. Фізіологічний вплив домінує при потраплянні в організм

вітамінів у життєво необхідних кількостях разом з продуктами харчу-

вання, полівітамінними комплексами тощо. Оптимальні дози необхідні

для нормального обміну речовин, функціонування усіх систем, у тому

числі, імунної.

Недостатність одного чи декількох вітамінів (гіповітаміноз), приро-

дно, зумовлює розлади імунної відповіді. Особливо необхідні для нор-

мальної роботи імунної системи вітаміни С, А, Е, В₆.

Фармакологічний вплив вітамінів проявляється при застосуванні їх

у доза, які багаторазово перевищують фізіологічно необхідні. Деякі з

них у таких випадках мають не лише імуносупресивний, але й вираже-

ний загальний токсичний вплив (A, D, К). Для інших вітамінів (С, Ε, Р,

BJ характерний імуностимулювальний ефект, можливо за рахунок ан-

тиоксидантної активності. Вітамін U у великих дозах має виражену

антигістамінову дію.

Проте самостійного значення для імунотерапії вітаміни не мають.

Вони призначаються лише в комплексі з іншими імуностимуляторами.

Винятком є імунореабілітація та імуноадаптація, коли комплекси віта-

мінів з мікроелементами можуть призначатися окремо.

Застосування мікроелементів у дозах, вищих за фізіологів ло необ-

хідні, може зумовлювати найрізноманітніші ефекти — від імуностиму-

лювального до імуносупресивного. Як правило, цей вплив дозозалеж-

ний: селен в малих дозах стимулює активність NK-клітин, а у вели-

ких — пригнічує її.

Подібний до вітамінів і мікроелементів механізм впливу на імунну

систему мають імуностимулятори метаболічної дії

Ці засоби загалом досить м'яко і слабко стимулюють фагоцитоз,

диференціювання лімфоцитів, продукцію антитіл. Деякі дослідники

взагалі не визнають у них суттєвої імунотропної активності. До цих

препаратів належать оротат калію, макроергічні сполуки (аденозин- і

уридинтрифосфорні кислоти) тощо. У цих медикаментів немає побіч-

них ефектів, їх можна поєднувати з іншими імунотропними засобами.

Серед нових препаратів цього класу — глутоксим. Препарат ефек-

тивно знімає імуносупресивний пресинг токсичних сполук і метаболітів.

Засіб вводять внутрішньом'язово по 10-60 мг протягом 1-6 місяців при

хронічних і затяжних інфекційних процесах, автоімунних захворюван-

нях, хроніосепсисі, імунодефіцитних станах різного походження.

ЗАСОБИ ЕФЕРЕНТНОЇ ТЕРАПІЇ

Ця група препаратів не впливає безпосередньо на роботу імунної

системи. Лише при тривалому використанні у високих дозах можуть

проявлятися негативні аспекти — надмірне зв'язування і виведення з

організму секреторного ІдА, лізоциму, мікроелементів, необхідних для

нормальної роботи ферментних систем. Все ж застосування цих засо-

бів короткими і середньотривалими курсами практично позбавлене

побічних ефектів.

Вплив їх на імунну систему опосередкований детоксикацією орга-

нізму, завдяки чому вони знімають імуносупресивний пресинг токсич-

них, антигенних і алергенних сполук. Так, після курсу гемосорбції іму-

нна система стає більш "гнучкою", чутливішою до регуляторних впли-

вів — як імуностимуляторів, так і імунодепресантів, протиалергічних

засобів. Дуже важливим механізмом впливу є зв'язування і виведення

імунних комплексів.

Найбільш поширеними серед цього класу засобів є ентеросорбен-

ти — сорбенти для перорального призначення. Серед них виділяють:

• за лікарською формою — таблетовані, інкапсульовані, гранульо-

вані, порошкоподібні, волокнисті тощо;

• за хімічною структурою — вуглецеві, кремнійорганічні, полімер-

ні, рослинні (волокнисті, пектини), грибкові, комбіновані;

• за механізмом сорбції — адсорбенти, абсорбенти, іонообмінні та

комплексоутворювальні;

• за селективністю — селективні і неселективні, а також високоселе-

ктивні (імуносорбенти, створені на основі моноклонових антитіл).

Вуглецеві сорбенти — активоване вугілля (карболен), СКН-П1, СКН-

П2, СВГС, гастросорб — застосовуються чи не найчастіше. .Для них

характерні:

• широкий діапазон коефіцієнта сорбції — від порівняно низького

в активованому вутіллі до дуже високого — у препаратів серій

СКН і СВГС;

• низька інтенсивність десорбції — процесу, в результаті якого со-

рбент в кишках частково звільняється від шлункового вмісту і

сорбує кишковий;

• закріплювальний ефект. Для його усунення через 30-90 хв після

прийому сорбенту іноді призначають легкі проносні засоби;

• подразнення слизових, особливо при ерозивно-запальних проце-

сах (гастрит, виразкова хвороба, кишкові інфекції проктити, трі-

щини заднього проходу).

Для кремнійорганічних сорбентів (ентеросгель, силікагель, силард

П) характерні:

• приблизно однаковий коефіцієнт сорбції, але дещо нижчий, ніж у

нових вуглецевих сорбентів;

• висока інтенсивність десорбції;

• легкий послаблювальний ефект;

• слабкий безпосередній імуностимулювальний вплив (переважно

на клітинну ланку), можливо, пов'язаний з впливом низькомоле-

кулярних фрагментів, які відщеплюються у шлунку під впливом

соляної кислоти.

Для рослинних сорбентів властиві:

• відносно низький коефіцієнт сорбції;

• високий ефект десорбції;

• сильний послаблювальний вплив;

• регулювальний вплив на склад кишкової мікрофлори.

Основними показаннями для ентеросорбції є:

• гострі і хронічні інтоксикації;

• алергічні захворювання (дозволяє зменшити дози антигістаміно-

вих та інших засобів), гострі алергічні реакції, а також преморбі-

дні стани, зокрема у фармацевтичних і медичних працівників;

• хвороби імунних комплексів (системні захворювання сполучної

тканини, гломерулонефрит);

* приготування до специфічної і неспецифічної імунотерапії для

збільшення чутливості імунної системи до імунорегуляторного

впливу;

• синдром хронічної втоми екологічного походження.

Тривалість курсу ентеросорбції не повинна перевищувати 2 тиж-

нів, щоб попередити можливі втрати ІдА, лізоциму, мікроелементів.

ЗАСОБИ СИСТЕМНОЇ ЕНЗИМОТЕРАШЇ

Ензимні (ферментні) препарати вже тривалий час використовують-

ся для регуляції процесів травлення, поліпшення загоювання ран і за-

побігання розвитку фіброзних процесів. Принципово новим напрям-

ком застосування ензимів є метод системної ензимотерапії (СЕТ). В

його основі — комплексний вплив на різні ланки гомеостазу організму

людини відповідно складених композитів гідролітичних ензимів тва-

ринного та рослинного походження з метою корекції основних патоло-

гічних механізмів розвитку ряду хвороб.

Поліензимні препарати мають ряд переваг порівняно з моноензим-

ними, а саме: ширший спектр дії, розщеплення субстрату з більшою

інтенсивністю і в коротший термін, одночасний вплив на патологічний

процес різних ензимів. Все це підвищує ефективність лікування.

Використання препаратів СЕТ у вигляді таблеток чи капсул має ряд

особливостей. Вобензим призначають від 3 до 10 таблеток, флогензим —

від 2 до 4 таблеток, вобе мугос — від 2 до 4 таблеток тричі на добу.

Необхідність прийому великих доз пояснюється поганим всмоктуван-

ням ензимів у тонкій кишці (від 8 до 40 %). Для того, щоб захистити

ензими від дії шлункового соку, препарат приймають за ЗО 40 хв до

їжі, запиваючи великою кількістю води (не менше 200 мл).

У складі системних ензимів використовується ряд компонентів, які

розрізняються за впливом на фізіологічні процеси: панкреатин, химо-

трипсин, трипсин, амілаза, бромелаїн, папаїн, рутин.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЇ ДЕЯКИХ ФЕРМЕНТІВ

Ензим	Протинабрякова дія	Фібринолітична дія	Вплив на адгезію
Трипсин	++	+++	++
Бромелаїн	++	+	+
Папаїн	+	-	++

СЕТ справляє різноманітний та виражений вплив на ряд систем

організму, в першу чергу на систему крові та імунну систему.

Ключовим механізмом лікувального впливу цих засобів є блокуван-

ня антипротеаз у крові і в тканинах. Антипротеази — це група різно-

манітних за структурою речовин з ферментною активністю, які утво-

рюються при запальних процесах і руйнуванні тканин. Ці речовини

сприяють утворенню набряків, стазу крові, реологічним розладам, а у

високих концентраціях — пригнічують імунні механізми і сприяють

хронізації запального процесу.

Вплив препаратів на систему крові полягає у зменшенні адгезії тром-

боцитів (антитромботичний ефект}, фібринолітичній дії (підвищення

фібринолітичної активності, зменшення спонтанного фібринолізу, ак-

тивації плазміногену), покращанні реологічних властивостей крові, зни-

женні рівня холестерину і тригліцеридів.

Вплив на імунну систему проявляється у підвищенні цитотоксичної

активності макрофагів, регуляції синтезу цитокінів (посилення — ІЛ-2

і блокування надмірного утворення TNF). Також зменшується актив-

ність комплементу, попередження утворення імунних комплексів, їх

розщеплення і виведення з тканин. За рахунок цього відновлюється

активність фагоцитів, підвищується їх здатність "очищувати" організм

від автоантитіл. Пригнічується активність Т-хелперів 2-го типу, знижу-

ється інтенсивність автоімунних і алергічних процесів шляхом регуля-

ції системи CD4 лімфоцитів. Цей вплив посилюється завдяки наявності

у деяких препаратах екстракту телячого тимусу. При ензимному роз-

щепленні молекул імуноглобулінів утворюється ряд молекул, які ефек-

тивно впливають на роботу імунної системи.

Протизапальна дія системних ензимів обумовлена як впливом на

самі механізми запалення, так і на імунну систему. Зокрема, вони роз-

щеплюють основні медіатори запалення (С-реактивний протеїн, прос-

тагландини, лізоцим, гаптоглобін, брадикінін), впливають на класичні

запальні каскади (метаболіти арахідонової кислоти, систему комплеме-

нту, прокоагуляційні фактори). Дуже важливим наслідком впливу цих

препаратів є підвищення концентрації антибіотиків і цитостатиків у

тканинах і посилення їх проникнення в зону запалення чи у тканину

пухлини. Вони сприяють швидкому зменшенню набрякового синдро-

му, обумовленого травмами, запаленням, вторинним лімфостазом, опе-

ративними втручаннями, термічним і радіаційним впливом.

Протинабрякова дія обумовлена поліпшенням мікроциркуляції (за

рахунок зменшення адгезії тромбоцитів, збільшення еластичності мем-

брани еритроцитів, відновленням реологічних властивостей крові, зни-

женням концентрації в навколосудинному просторі медіаторів запа-

лення (брадикініну, простагландинів тощо), посиленням фібринолізу.

СКЛАД ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ СЕТ

Ензим	Вобензим	Флогензим	Вобемугос	Рибатран	Мульсал
Панкреатин	100 мг	-	-	-	100 мг
Хімотрипсин	1 мг	-	40 мг	2000 МО	І мг
Трипсин	24 мг	48 мг	40 мг	200 МО	24 мг
Амілаза	10 мг		—	—	10 мг
Ліпаза	10 мг	-	-		10 мг
Бромелаїн	45 мг	90 мг	90 мг	—	45 мг
Папаїн	60 мг	—	100 мг	—
Рибонуклеаза	-	-	-	20 МО	—
Рутин	50 мг	100 мг	100 мг	-	—
Екстракт тимусу	-	-	40 мг	-	-

Примітка: з розрахунку на 1 таблетку (драже).

Препарати запобігають формуванню фіброзної тканини і келоїд-

них рубців, сприяють загоєнню ран.

Основні механізми протипухлинної дії ензимних комплексів пов'я-

зані із зниженням експресії адгезивних молекул, що обмежує форму-

вання метастазів і неоангіогенез, дією на TNF, активацією трансфор-

муючого фактора росту, який впливає на розмноження пухлинних клі-

тин, а також дією на систему протипухлинного імунного захисту.

Фібринолітичний вплив також пригнічує ріст пухлини і позбавляє ме-

тастазуючі клітини "інвазивної" активності. Велике клінічне значення

має здатність препаратів підвищувати толерантність і переносність хі-

міо- та променевої терапії.

Серед засобів для системної ензимної терапії добре зарекоменду-

вали себе вобензим, флогензим, вобемугос, рибатран, мульсал, екстра-

наза. Проте тільки перші 3 препарати поки що зареєстровані для за-

стосування в Україні.

Вобензим призначають, переважно у випадках, коли необхідна три-

вала терапія. Це, як правило, хвороби з періодом лікування 3 4 і біль-

ше тижнів, коли окрім протизапальної, протинабрякової, фібриноліти-

чної слід використати імуномодулювальну дію даного препарату. Фло-

гензим, рибатран, екстраназу використовується при хворобах з гост-

рим перебігом, коли необхідно швидко вплинути на набряк і запалення

(травми, оперативні втручання, гострі запальні процеси тощо). Вобему-

гос переважно використовується в онкології при проведенні хіміо- та

променевої терапії. Тривалість прийому залежить від основного курсу

лікування та необхідності підтримувальної терапії. Вобемугос застосо-

вується також для лікування розсіяного склерозу. Крім того, вобемугос

у вигляді мазі використовують для лікування флегмон, нориць, ран, які

тривало не загоюються, псоріазу, оперізувального герпесу.

Новими напрямками застосування ензимних комплексів є спорти-

вна медицина, хронічні запальні процеси в гастороентерології, гінеко-

логії, урології, ангіології. Проте на сьогодні чи не найбільшою популяр-

ністю користуються ці засоби у хірургічній практиці. їх призначення

не лише попереджує утворення грубих келоїдних рубців, але й значно

поліпшує загоєння ран, попереджує розвиток ранової інфекції.