презентації антигену. Наявність "компрометуючих" генів ще не озна-

чає успадкування самого захворювання, а лише підвищення ризику

його розвитку під впливом провокаційних факторів (хімічних, медика-

ментозних, вірусних, бактерійних). Більшість автоімунних захворювань

асоційована, передусім, з НІА-антигенами DR2, DR3, DR4 і DR5. ·

АСОЦІАЦІЇ МІЖ HLA-DR-АНТИГЕНАМИІ ДЕЯКИМИ АВТОІМУННИМИ ХВОРОБАМИ

Хвороба	HLA-антиген	Кратність зростання ризику хвороби
Системний червоний вовчак	DR2	3-4
	DR3	2-4
Розсіяний (множинний) склероз	DR1	0,1
	DR2	2-3
	DR3	2
Міастенія гравіс	DR3	2-3
Інсулінозалежний цукровий діабет	DR3	6-8
	DR4	7-9
Ревматоїдний артрит	DR4	5-10
Автоімунний гепатит	DR4	7-10
Тиреоїдит Гашимото	DR5	3-4

У 90 % пацієнтів з анкілозуючим спондилітом виявляють антиген

HLA-B27, тоді як серед решти популяції — лише у 8 % (коефіцієнт

відносного ризику — 11,25).

Серед інших факторів, які впливають на частоту розвитку автоіму-

нних процесів, передусім варто згадати про вік і стать. Ці захворюван-

ня набагато частіше виявляються у жінок, причиною чого може бути

рівень статевих гормонів. Так, синдромом Шегрена жінки уражаються

у 9 разів частіше, ніж чоловіки, системним червоним вовчаком — у 4-

9 Разів, ревматоїдним артритом — утричі. Лише при анкілозуючому

спондиліті (хвороба Бехтєрева) чоловіки захворюють у 9 разів частіше.

Разом з тим досить рідко хворіють діти і підлітки, нечасто патологі-

чний процес починається і в похилому віці. Найбільший ризик — у

віковій популяції 20-40 років.

Всі автоімунні процеси можна розділити на системні (колагенози) і

органні (органоспецифічні).

Загальні імунологічні ознаки автоімунних хвороб:

• Підвищений рівень гаммаглобулінів у крові.

• Присутність різних автоантитіл.

• Знижений рівень сироваткового комплементу.

• Високий вміст ЦІК.

• Зниження вмісту й активності Т-супресорів.