Toll-like рецептори

Останнім часом все більша увага приділяється toll-like (TL)-peuen-

торам — односпіральним рецепторам, цитоплазматичний домен яких

ідентичний рецептору до ІЛ-1. За рахунок цього сигнали при стимуля-

ції Т-лімфоцита за допомогою TL-ліганда (наприклад, бактерії) та ІЛ-1

ідуть за однаковими схемами. За рахунок цього мікроорганізми, стиму-

люючи TL-рецептори, безпосередньо індукують неспецифічну імунну

відповідь і розвиток запалення. Деякі з цих рецепторів активуються

білками теплового шоку організму-господаря, за рахунок чого можуть

ініціювати "стерильне" запалення в тканині чи розвиток автоімунної

відповіді.

На сьогодні відомо 11 типів TL-рецепторів і більше 20 лігандів до

них.

ПРИКЛАДИ TL-РЕЦЕПТОРІВ ТА ЇХ ЛІГАНДІВ

TL-рецептори	Ліганди до них
TLR-2	Білки теплового шоку, глікопептиди Г(+)-флори
TLR-4	Ліпополісахариди Г(-)-флори, фібронектин III, гіалуронова кислота, гепарин сульфат
TLR-9	CpG-мотив ДНК бактерій

Вважається, що кожна бактерія чи вірус можуть бути лігандами до

одного чи декількох TL-рецепторів.

МІКРООРГАНІЗМИ І TL-РЕЦЕПТОРИ, З ЯКИМИ ВОНИ ВЗАЄМОДІЮТЬ

Мікроорганізми	TL-рецептори
Віруси герпесів І, Π	TLR-5, -7, -9
Цитомегаловірус	TLR-1,-2,-6
Г(+)-бактерії	TLR-2
Г(-)-бактерії	TLR-4
Уропатогенні внутрішньоклітинні бактерії	TLR-11

При стимуляції TL-рецепторів активований імуноцит починає про-

дукувати фактор некрозу пухлин. Рецептори до останнього мають всі

клітини організму, у тому числі — клітини імунної системи. Помірна

стимуляція таких рецепторів викликає активацію кіназ і розвиток за-

палення у тканині. Вплив значної кількості фактора некрозу пухлин

зумовлює активацію каспаз і апоптоз клітини.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Функція імунної системи. Роль неспецифічних механізмів і бар'єрів у захисті орга-

нізму.

2. Особливості механізмів набутого і вродженого імунітету.

3. Структура імунної системи. Основні органи і клітини.

4. Функції комплементу, його роль в нормі і при патології.

5. Основні механізми клітинної цитотоксичності.

6. Популяції і субпопуляції лімфоцитів. Cd-номенклатура.

7. Макрофаги, їх роль у специфічному і неспецифічному імунітеті.

8. Класи і функції імуноглобулінів. Роль імунних комплексів.

9. Типи цитокінів. Їх функції і біологічна роль.

10. Молекули міжклітинної адгезії.

Організація імунної відповіді

ЕТАПИ ІМУННОЇ ВІДПОВІДІ

Розвиток гуморального і клітинного імунітету реалізується у декі-

\ька етапів:

1. Індукція (аферентна стадія). Починається від часу першого контакту

організму з чужим антигенним матеріалом. Ключовими клітинами

цього етапу є антигенопрезентуючі клітини (макрофаги, дендритні,

Лангерганса). Ці клітини здійснюють процесинг і презентацію анти-

гену Т-хелперам. Процесинг полягає у ферментативній переробці

антигену і виділення імуноактивних пептидів розміром 5-10 аміно-

кислотних залишків. Презентація (представлення) антигену у ком-

плексі з НІА-ІІ-структурами може стимулюватися γ-інтерфероном,

ІЛ-2, пригнічуватися — простагландином Е₂, деякими вірусами. Про-

цес розпізнавання Г-хелпером полягає у контакті між антигенорозпі-

знавальним рецептором Т-хелпера з одного боку і комплексом "HLA-

II + антиген" — з іншого. Розпізнавання антигену Т-кілером забез-

печується взаємодією між антигенорозпізнавальним рецептором

Т-кілера, з одного боку, і комплексом "HLA-I 4- антиген" — з іншо-

го. Т-супресор може розпізнавати антиген, навіть якщо він не асоці-

йований з HLA-структурами.

2. Імунорегуляторна (проліферативна) стадія. Ключовими клітинами є

два типи Т-хелперів — 1-й та 2-й типи. У цій стадії беруть участь

також Т-супресори, Т-ампліфаєри. Протягом цієї стадії відбувається

взаємодія імуноцитів та їх активація з наступною проліферацією

клітин-попередників в ефекторні клітини. За умови стимуляції Т-

хелперів-1 активується відповідь клітинного типу, Т-хелпер-2 є пус-

ковою клітиною алергії негайного типу та гуморального імунітету,

спрямованого проти позаклітинних мікроорганізмів.

3. Ефекторна (продуктивна) стадія. У її реалізації беруть участь Т-кіле-

ри (цитотоксичні лімфоцити), Т-ефектори гіперчутливості сповіль-

неного типу і плазматичні клітини. Стадія характеризується дифере-

нціюванням клітин-попередників у ефекторні клітини та їх взаємо-

дією з генетично чужим матеріалом. І му но глобуліни класу Μ

з'являються першими — через 5-7 днів після контакту з антигеном,

G — через 10-18, А — через 15-21 день. Ініціювання ефекторних

механізмів може призвести до елімінації збудника (якщо вони ефе-

ктивні) або персистенції збудника (клінічно це може проявлятися як

хронічною формою патологічного процесу, так і безсимптомним но-

сійством).