дженнях з подвійною випадковою вибіркою і використанням назаль-

ного провокаційного тесту з гістаміном і алергенами. У випотах серед-

нього вуха виявлено медіатори еозинофільних клітин, базофілів, що

веде до розвитку хронічного запалення.

Під час загострення бронхіальної астми в периферичній крові ре-

єструється підвищена кількість активованих еозинофільних лейкоци-

тів, в мокроті і ділянках слизової оболонки, яка не має епітелію, вияв-

ляють еозинофіли і вироблені ними головний лужний білок і катіонні

білки, які характеризується цитотоксичною активністю. Встановлено,

що в пацієнтів з тяжким ступенем бронхіальної астми в кістковому

мозку переважають еозинофіли; значна еозинофільна інфільтрація спо-

стерігається і в міокарді цих хворих.

Медикаментозна еозинофілія часто виникає у відповідь на введен-

ня тих чи інших лікарських препаратів: антибіотиків пеніцилінового

ряду парааміносаліцилової кислоти; дифеніну, імунодепресантів; тера-

певтичних цитокінів, каптоприлу, варфаміну і деяких інших лікарсь-

ких препаратів. Крім того, зареєстрована еозинофільна реакція при

лікуванні препаратами золота , триптофаном, йодом.

При справжній поліцшпемії, мієлофіброзі, хворобі Ходжкіна часто

діагностується еозинофілія до 16-23 % . Після спленектомії теж часто

виявляється помірна еозинофілія разом з лімфоцитозом, які можуть

тривати кілька місяців. При еозинофільному лейкозі виявляється інфі-

льтрація легеневої тканини з ураженням міокарда і/або перикарда. Се-

ред зареєстрованих випадків лімфобластного лейкозу і лімфом у 74 %

пацієнтів виявляють еозинофільну асоціацію. Описана також еозино-

філія при моносомії 7 і при мієлопроліферативних розладах. У пацієн-

тів з перніціозною анемією вміст еозинофілів може зростати до 20-

60 %, А, окрім того, еозинофілією зазвичай супроводжується серпоподіб-

но-клітинна анемія.

Для синдрому Лефлера, який характеризується перехідними клініч-

ними проявами, і особливо інфільтрацією легеневої тканини, реакціями

гіперчутливості, еозинофілія є характерною ознакою. Є різниця між

синдромом легеневої інфільтрації еозинофілами (ЛІЕ-синдромом) і син-

дромом Лефлера. Синдром Лефлера є гострим станом, який проходить

без лікування і із сприятливим розрішенням, тоді як ЛІЕ-синдром є хро-

нічним, рецидивним захворюванням, яке супроводжується кашлем, за-

дишкою, лихоманкою, вираженим нездужанням та іншими проявами.

ЛІЕ-синдром може бути викликаний різними інфекціями (туберкульо-

зом, кокцидомікозом, бруцельозом, вірусною чи бактерійною пневмоні-

єю) . Крім того, він зустрічається при неопластичних процесах (хвороба

Ходжкіна чи еозинофільна гранульома), алергічних реакціях, включаю-

чи медикаментозну алергію та колагенози. Проте в багатьох випадках

причина не є ясною, як і сам процес прояву еозинофілії без наявності

відповідних сприяючих цьому стану довколишніх (внутрішніх) умов.

Саркоїдоз характеризується найчастіше двостороннім симетричним

медіастенальним збільшенням лімфатичних вузлів, паренхіматозним

ураженням легень, присутністю гранульом у біоптатах лімфатичних

вузлів, еозинофілія тощо.

Поширений казеозний туберкульоз із пошкодженням легень та лі-

мфатичних вузлів може супроводжуватись також еозинофілією.

Нерідко еозинофілія є важливим супроводжуючим фактором і, на-

віть діагностичним критерієм при системних васкулітах та системних

хворобах сполучної тканини.

Еозинофільно-гранулематозне запалення з пошкодженням дихальних

шляхів і некротизуючим васкулітом є характерним для синдрому Чарджа-

Стросса. При цьому пошкоджуються дрібні і середні судини з проявами

бронхіальної астми та еозинофілії. Найчастіше поражаються мужчини

середнього віку, які в анамнезі мають бронхіальну астму з частими напа-

дами. Виявляються також легеневі інфільтрати, які закінчуються розвит-

ком гранульом у легенях. У таких хворих нерідко спостерігаються алергі-

чний риніт, рецидивний синусит і поліноз носа. Крім того, у хворих може

спостерігатись еозинофільний гастрит з васкулітом кишок.

Пошкодження шкіри при еозинофілії та системних хворобах спо-

лучної тканини характеризується більш вираженими проявами ерите-

ми, пурпури, кропив'янки, вузликів. Еозинофілія супроводжує: вузли-

ковий періартеріїт (близько 18 % хворих мають рівень еозинофілів, що

досягає значних цифр), ревматоїдний артрит, ускладнений васкулітами

і плевритами, еозинофільний фасциїт.

Алергічна еозинофільна гастроентеропатія характеризується ео-

зинофільною інфільтрацією шлунково-кишкового тракту. Симптоми

захворювання варіюють залежно від глибини ураження залучених у

процес органів. При цьому часто реєструють еозинофілію периферич-

ної крові (86,5 %), інші органи (6 %) в процес не залучуються. Найчасті-

ше розвивається еозинофільна інфільтрація слизової оболонки різних

відділів шлунково-кишкового тракту. Захворювання проявляються ре-

єструючи наступні ознаки: після приймання їжі проявляються болі в

животі, нудота, блювання, діарея, схуднення, затримка росту у дітей,

наявність крові в стільці, анемія, гіпоальбумінемія, периферичні набря-

ки. У рідкісних випадках (2,8 %) еозинофільна інфільтрація уражає оче-

ревину, що веде до розвитку вираженого асциту. У 50 % дорослих хво-

рих еозинофільною гастроентеропатією виявлено обтяжений алерго-

логічний анамнез : хворі страждають бронхіальною астмою і алергічним

ринітом. У хворих спостерігається також мононевропатія чи полінев-

ропатія за типом рукавиць і панчіх. Лабораторний показник кількості