Два основні напрямки онкоімунології — це. імунодіагностика та

імунотерапія пухлин.

ІМУНОДІАГНОСТИКА ПУХЛИН

Стратегія імунодіагностики пухлин грунтується на пошукові у си-

роватці крові хворих маркерів (антигенів) самої пухлини або антитіл

до неї чи сенсибілізованих Т-лімфоцитів. На сьогодні триває пошук як

антигенів, властивих загалом тільки атиповим клітинам, для скринінго-

вого пошуку пухлин, так і пухлиноспецифічних маркерів для диферен-

ційної діагностики і визначення гістологічного типу та локалізації но-

воутвору. Пильна увага спрямована також і на антигенонеспецифічні

методи обстеження, які призначені для так званого попереднього скри-

нінгу — визначення груп підвищеного ризику за такими неспецифіч-

ними показниками, як вміст і функціональна активність NK-клітин, спів-

відношенням субпопуляцій Т-лімфоцитів та ін.

1. Оцінка імунного статусу хворого. Окрім формування груп підвищено-

го ризику (виявлення осіб з порушеною функцією протипухлинного

імунологічного нагляду), такі обстеження можуть бути інформатив-

ними ще з кількох міркувань. Зокрема, імунологічний моніторинг може

суттєво допомогти в оцінці ефективності протипухлинного лікування.

Нагляд за цими показниками в динаміці дає змогу також завчасно

виявляти гнійно-зпальні ускладнення як після оперативних втручань,

так і на тлі променевої чи цитостатичної терапії. На жаль, досить

часто виявляються так звані імунологічно "холодні" пухлини. Вони

дуже швидко метастазують і дуже вправно вислизають з-під Імуноло-

гічного контролю, практично не зумовлюючи вираженої реакції імун-

них механізмів (наприклад, меланоми). Імунодефіцит виникає задовго

до клінічної маніфестації неопроцесу і триває після усунення самої

пухлини. При цьому практично ніколи імуносупресія не буває тоталь-

ною — найчастіше змінюються лише окремі показники. Навіть при

"холодних" пухлинах, очевидно, відбуваються певні зміни, які, проте,

не виявляються стандартними загальноприйнятими методами.

2. Виявлення специфічних антигенів пухлини. Метою таких обстежень

є виявлення пухлини до розвитку клінічних проявів, контроль за

ефективністю лікування і прогнозування перебігу захворювання, ви-

значення рецидивів і метастазів процесу. Саме з допомогою цієї групи

методів можна проводити масовий скринінг і виявляти групи підви-

щеного ризику, але до цього часу жоден із запропонованих маркерів

не відповідає всім необхідним вимогам. Вони, як правило, недостат-

ньо чутливі або недостатньо селективні, що переважно дає змогу

лише підтвердити клінічний діагноз.

Виділяють 2 типи пухлиноасоційованих антигенів:

А. Ембріональні антигени — маркери, які властиві лише для пері-

оду внутрішньоутробного розвитку і пухлин у дорослих індивідів. Вони

виробляються внаслідок активації так званих "мовчазних" генів, ви-

кликаної злоякісною трансформацією. У період внутрішньоутробного

розвитку відіграють певне значення для диференціювання тканин.

Основні ембріональні антигени

Ембріональний антиген	Рівень у здорових	Онкопатологія, при якій зростає рівень антигену
б-фетопротеїн	До 0,02 мкг/мл, у 20 % хворих на гепатит і цироз - помірно підвищений	Рак печінки і метастази у пе- чінку, тератоми, тератокарци- номи, ембріональні пухлини
Раково- ембріональний антиген	До 2,5 нг/мл; у курців, при панкреатиті і цирозі печінки - до 5,0 нг/мл	Карцинома товстої кишки та її метастази, рак прямої кишки
Фетальний сульфоглі- копротеїновий антиген	Присутній у 0-6,7 % чоловіків і Ο- Ι ,5 % жінок після 40 років, а також у 14 % хворих на виразкову хворобу	Рак шлунка
б-2-фероглобулін печінки	Відсутній після 2-го місяця жит- тя, при хронічних запальних і доброякісних процесах - у 9 % дітей	У 80 % дітей і 50 % дорослих з гепатомою, нейро- і нефробластомою, лейкозами
г-фетальний антиген	Відсутній	Гепатоцелюлярна карцинома
г-фетопротеїн	Відсутній	У 75 % пухлинних екстрактів, в 11 % - в сироватці крові при усіх типах пухлин
Загальний фетальний антиген	Відсутній	Рак бронхів і гінекологічні - >90 %, саркома, рак шлунка, мо- лочної залози, товстої І прямої кишки - >70 %
Хоріонічний гонадотропін	Відсутній, 1,5-7 ОД/л - при вагітності	ХорІокарцинома, семінома, ембріональна карцинома

Проте всі перелічені антигени (а серед них загальновизнане клініч-

не значення мають передусім фетопротеїни, раково-ембріональний

антиген і хоріонічний гонадотропін) не мають специфічної органотро-

пності, тобто виявляються при пухлинах різного походження.

Б. Тканинноспецифічні антигени, асоційовані з пухлинами. Поки

що не знайшли достатньо широкого застосування у вітчизняній кліні-

ці, хоч, без сумніву, за ними майбутнє у діагностиці новоутворів. Серед

найвідоміших — простатичні специфічні антигени і білок Р-53, який

свідчить про швидкий ріст раку сечового міхура. На сьогодні також

існують комерційні набори для тканинноспецифічної діагностики раку

легенів, молочної залози, прямої кишки.

ОСНОВНІ ТКАНИННОСПЕЦИФІЧНІ АНТИГЕНИ, АСОЦІЙОВАНІ З ПУХЛИНАМИ

Тканинноспецифічний антиген	Тип пухлини
Мієломні білки	Множинна мієлома
Простатичний специфічний антиген	Рак простати
Простатична кисла фосфатаза	Рак простати
S-100 кальцій-зв'язувальний білок	Меланома
СА-125 глікопротеїн	Рак яйників
СА-19-9 глікопротеїн	Рак підшлункової залози
15-3 глікопротеїн	Рак легенів

Доцільно нагадати, що деякі з антигенів, асоційованих з пухлина-

ми, виявляються і у здорових людей, проте в набагато менших концен-

траціях. До них належать, наприклад, мієломний білок і загальний ан-

тиген гострого лімфолейкозу (CALLA).

АНТИГЕНИ ВІРУСІВ-ОНКОГЕНІВ

Вірус	Пухлина
Гепатиту В	Гепатоцелюлярна карцинома
ГепатитуС	Гепатоцелюлярна карцинома
Папіломавіруси 16 і 18 типів	Цервікальний рак
Епштейна-Барр	Лімфома Беркіта, назофарингеальний рак
Т-кпітинного лейкозу людини (HTLV-1)	Т-лімфолейкоз

Значні сподівання у діагностиці пухлин покладають на визначен-

ня деяких високоспецифічних для них продуктів. Однією з таких ре-

човин є теломераза — фермент, який блокує розвиток апоптозу. Зок-

рема, виявилося, що у 90 % хворих на рак сечового міхура теломераза

виявляється у промивних водах, а при раку шийки матки — у шкреб-

ках.

Вагоме значення належить виявленню антигенів вірусів, онкогенна

роль яких підтверджена відповідними дослідженнями.

ІМУНОТЕРАПІЯ ПУХЛИН

Принципи лікування пацієнтів з пухлинами полягають в:

1) усуненні пухлини хірургічним шляхом або променевою терапією чи

за допомогою поєднання обох методів.

2) модифікації атипових клітин з метою посилення їх антигенності та

послаблення їх життєздатності чи розмноження.