Для якісної оцінки спермаглютинуючих антитіл виконують мікроаг-

лютинаційний тест Фріберга. Він проводиться в день овуляції і дає мож-

ливість визначити ступінь сенсибілізації жінки як до сперматозоїдів її

партнера, так і фертильних донорів (контрольні проби). Множинна пе-

рехресна сенсибілізація організму жінки до багатьох зразків сперми

спостерігається рідко, переважно у проституток. Для проведення проб

забирають зразки кількох середовищ — крові чоловіка і дружини, еяку-

лята, цервікального слизу, внутрішньоматкового секрету, а при необхід-

ності — перитонеальної рідини, для кожної проби готують розведення.

Позитивні титри реакції для шийкового слизу — 1:16, для крові —

1:32, Для сім'яної плазми — 1:64. Визначення титрів у динаміці дозволяє

слідкувати також і за ефективністю лікування.

Спермоіммобілізуючий тест Ізоджима також проводиться в день

овуляції. Умовою проведення тесту є відсутність патоспермії у партне-

ра (в 1 мл сперми повинно міститися більше 40 млн сперматозоїдів, з

них не менше 70% рухливих). Для виконання дослідження застосову-

ють шийковий слиз, еякулят і сироватки крові подружжя. Як контро-

льні використовують людську сироватку, сенсибілізовану до спермато-

зоїдів і нормальну людську сироватку, в якій комплемент інактивова-

ний прогріванням до 56 °С протягом 30 хв. Аналогічно інактивують

сироватки чоловіка і дружини. Сироватку морської свинки застосову-

ють як джерело комплементу.

Облік реакції проводять після 1 год інкубації у вологій камері при

температурі 37 °С шляхом підрахунку сперматозоїдів, які проникли (пе-

нетрували) у шийковий слиз у 2 полях зору.

Для відмінної оцінки реакції необхідне виявлення більше 25 актив-

норухливих сперматозоїдів, з них лише менше 25 % можуть бути "гой-

далковими". При наявності менше, ніж 25 клітин, результат тесту вва-

жається задовільним, до 15 клітин — поганим. При відсутності пенет-

рації сперматозоїдів у шийковий слиз реакція оцінюється як від'ємна.

Такий результат говорить про виявлення сперміммобілізуючих або спе-

рмцитотоксичних антитіл. Діагностично важливим є також більше, ніж

дворазове зменшення кількості активних сперматозоїдів порівняно з

контрольною (донорською) спермою.

У тому випадку, якщо феномени "гойдання" або "манежних рухів"

виявляються більше, ніж у 25 % сперматозоїдів, то це свідчить про

наявність саме спермоіммобілізуючих антитіл.

Наявність автоантитіл до жіночих гамет (переважно до антигенів

прозорої зони яйцеклітини) на практиці виявляється достатньо рідко,

що, очевидно, пов'язано із складністю діагностичних процедур, спрямо-

ваних на отримання яйцеклітини. У зв'язку із широким запроваджен-

ням у лікарську практику, в тому числі, гінекологічну, лапароскопічної

техніки, число таких пацієнток, очевидно, зростатиме'. Західні експерти-

репродуктологи вважають, що частота таких випадків приблизно одна-

кова з частотою утворення антиспермальних автоантитіл у чоловіків.

Наявність автоантитіл до антигенів прозорої зони може бути при-

чиною безпліддя або звичних ранніх (так званих яйникових) викиднів,

навіть якщо вони присутні у невеликих кількостях.

Запідозрити такий тип безпліддя можна після виключення інших

можливих причин інфертильності. Ризик розвитку такого процесу зро-

стає при виявленні схильності у жінки до автоімунного конфлікту зага-

лом (детекція автоантитіл до ядер чи інших компонентів клітини, орга-

носпецифічних автоантитіл, виявлення HLA-B8, DR3, DR4, резистент-

них до лікування вторинних імунодефіцитів за гіпосуігресорним типом).

Можливість розвитку імунного конфлікту проти гамет чи зародка

зростає також при зменшенні активності фізіологічних супресорних

механізмів: α-2-мікроглобуліну, хоріогоніну, прогестерону, трофоблас-

тичного β- і γ-глобулінів, а також імунологічних супресорних механіз-

мів — Т-супресорів, блокувальних антитіл.

Лікування таких пацієнтів, як правило, складне і тривале. Першим

етапом у переважній більшості випадків повинна бути кондомотерапія —

застосування презервативів при статевому акті протягом 4-6 місяців.

Як базисне лікування, окрім корекції супутніх запальних і гормона-

льних процесів; часто застосовують детоксикуючі (еферентні) засоби.

Перевагу зазвичай надають тривалим курсам ентеросорбентів як про-

стим для прийому, так і ефективним препаратам.

У багатьох пацієнтів засобами вибору є десенсибілізувальні засоби.

При цьому, як правило, призначають тривалим курсом задітен, а на

його тлі — антигістамінові препарати. При підтвердженні участі ком-

плементу в патологічному процесі (виявлення спермоіммобілізуючих

або спермоцитотоксичних антитіл) застосовують низькомолекулярні

препарати гепарину.

Серед фізіотерапевтичних процедур перевагу надають лазеротера-

пії; транс ректальній у чоловіків і трансвагінальній у жінок. Ефектив-

ність медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування вища при за-

стосуванні їх у жінок у І фазі циклу.

Імуносупресивна терапія призначається лише при наявності авто-

антитіл (до сперматозоїдів у чоловіків або до прозорої зони — у жінок),

хоч таке лікування не завжди буває ефективним.

Високий ступінь гістосумісності між подружжям є природнім ме-

ханізмом, який зменшує ймовірність запліднення при інцесті. Проте у

деяких випадках тривала матримоніальна замкнутість популяції (вибір

партнера для шлюбу лише серед строго обмеженого контингенту) вна-

слідок географічних, національних, релігійних чи професійних причин

може зумовлювати створення таких шлюбів. Загалом, близько 3 % ви-

падків інфертильності обумовлена цим механізмом.

Для спрацювання механізмів високої гістосумісності немає необ-

хідності у повній ідентичності за основними алелями — іноді наявності

так званих перехреснореагуючих груп (CREG, КРЕГ — Крос-РЕагуючі

Групи), які характеризуються однаковою послідовністю амінокислот-

них залишків. Наведемо основні приклади КРЕГів, які мають вирішаль-

не значення в розвитку інфертильності:

А2, А28;

А9, 23, 24;

А 10, 24, 25;

A3, 11;

В 5, 35;

В 7, 22, 27;

В 8, 14;

В 12, 21;

В 5, 51, 52.

Лабораторно діагноз можна підтвердити шляхом НІА-типування

подружньої пари.

Як правило, такі випадки не піддаються лікуванню. Можливим ви-

ходом із ситуації є використання донорської сперми або донорської

яйцеклітини на тлі замісної терапії. Подібні процедури проводяться

лише за юридично зафіксованою згодою подружжя.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Імунологічна толерантність, її види, відмінність від імунодефіциту.

2. Взаємозв'язок імунної і статевої систем в організмі жінки.

3. Взаємозв'язок імунної і статевої систем в організмі чоловіка.

4. Імунологічні причини безпліддя.

5. Фактори, які сприяють імунологічній толерантності в організмі вагітної жінки.

6. Фактори, які перешкоджають формуванню імунологічної толерантності.

7. Лікування жінок зі звичними імунологічними викиднями.

8. Профілактика і лікування гемолітичної хвороби новонароджених.

9. Причини безпліддя в шлюбі.

10. Імунологічне безпліддя.

11. Алгоритм обстеження при імунологічному безплідді.

12. Імунологічні тести при безплідді-

13. Принципи терапії при імунологічному безлідді.