• автоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, псоріатична ар-

тропатія);

• вірусні інфекції (як правило, γ-ΙΦΗ у цих випадках менш ефективний

за інші ІФН). Значно ефективнішим є застосування у-ІФН як ад'юва-

нта для посилення імуногенності вакцин в осіб з імунодефіцитами.

Препарати γ-ІФН призначаються по 0,03-0,1 мг на добу 1 раз на

тиждень протягом тривалого часу (від 1 місяця до 2 років).

Таким чином, для α-ΙΦΗ властивий максимальний противірусний

вплив, для γ-ΙΦΗ — імунорегуляторний. Ці особливості необхідно вра-

ховувати для досягнення оптимального ефекту.

2. Колонієстимулювальні фактори

Рекомбінантніколонієстимулювальніфактори(КСФ), зокрема гра-

нулоцшпарно-макрофагальний і гранулоцитарний (ГМ-КСФ, Г-КСФ), а

також ΙΛ-3, широко застосовуються в терапії пухлинних та інфекцій-

них захворювань з метою зменшення нейтропенії.

Серед останніх — рекомбінантний Г-КСФ [філграмостим [нейпо-

ген]). Його призначення зменшує нейтропенію, зумовлену як самим

ВІЛом, так і збудниками опортуністичних інфекцій, ВІЛ-асоційовани-

ми пухлинами, ятрогенними факторами (зидовудин, бісептол, ганцик-

ловір, амфотерицин, препарати інтерферону, хіміотерапія). Нейпоген

дає змогу призначати необхідні противірусні та протибактерійні засо-

би у повних дозах і на тривалий час, навіть якщо їм властивий вираже-

ний мієлосупресивний ефект. Частота тяжких бактерійних інфекцій

при цьому знижується у 3-5 разів.

Мієлодепресія є особливо серйозним і частим ускладненням при

лікуванні гострих лейкозів. У той же час, у багатьох гематологів вини-

кають побоювання щодо можливості посилення рекомбінантними КСФ

проліферації лейкоцитів. Проте у більшості пацієнтів ці засоби не при-

швидшували відтворення бластних форм. Більше того, їх призначення

до і під час хіміотерапії збільшувало чутливість лейкемічних клітин до

впливу цитостатиків.

Цей ефект зумовлюється мобілізацією клоногенних лейкемічних

клітин у клітинний цикл. Під впливом КСФ збільшується кількість клі-

тин, які перебувають у S-фазі. Більшість сучасних цитостатиків ефек-

тивно діє саме на такі клітини, тобто є S-фазоспецифічними. У частини

пацієнтів КСФ пришвидшують проліферацію бластів, проте цей ефект

більшою мірою стосується ГМ-КСФ, він зворотний і швидко припиня-

ється після відміни препаратів.

Частою причиною мієлодепресії є септичні стани, особливо в хіру-

ргічній практиці. У таких випадках доцільнішим є застосування ГМ-

КСФ (молграмостин [лейкомакс], сарграмостии, лейкін), як препарату

з більш комплексною дією, порівняно з Г-КСФ. При лейкопенії, обумо-

вленій інфекціями, включаючи ВІЛ-інфекцію, лейкомакс призначають

по 1-5 мкг/кг на добу п/ш аж до нормалізації числа лейкоцитів. Далі

дозу підбирають індивідуально — для підтримання вмісту лейкоцитів

на необхідному рівні (як правило, 8-10 Г/л). У випадку мієлодиспластич-

них синдромів чи апластичної анемії препарат застосовують по 3 мкг/кг

на добу підшкірно протягом 2-4 днів. При лейкопенії, зумовленій при-

йомом цитостатиків, збільшують дозу і тривалість призначення удвічі.

Після пересадження кісткового мозку ГМ-КСФ вливають внутріш-

ньовенно протягом 4-6 год по 10 мкг/кг. Застосування препарату продов-

жують аж до наростання абсолютного вмісту нейтрофілів на рівні 1 г/л.

3. Інтерлейкіни

У практичній медицині поки що широко застосовують лише реком-

бінантний ІЛ-2 {пролейкін, тецелейкін, ронколейкін). Ці препарати

стимулюють проліферацію Т-лімфоцитів і утворення високоактивних

лімфокін-активованих кілерів, синтез у-ІФН.

Основними показаннями для застосування є ВІЛ-інфекція і мета-

статичні пухлини (особливо нирок, сечового міхура і простати, мелано-

ма).

Крім того, препарат застосовується у комплексній терапії септич-

них станів (посттравматичний, хірургічний, акушерсько-гінекологічний,

опіковий, рановий сепсис), гнійно-запальних захворюваннь на тлі іму-

нодефіциту (перитоніт, флегмони, остеомієліт, гострий деструктивний

панкреатит), інфекційних хворобах (хронічні гепатити В і С, туберку-

льоз, хламідійна інфекція).

Препарат вводиться внутрішньовенно по 1 мг (180 млн МО) протя-

гом 4-5 днів. При необхідності повторні курси проводять з інтервалом у

3-8 тижні. Хворим на плоскоклітинний рак сечового міхура препарат

вводиться внутрипньоміхурово.

Відносно недавно ввійшов у клінічну практику ІЛ-Ιβ (беталейкін).

Препарат призначають по 5 нг/кг підшкірно протягом 3-10 днів:

• в онкології — для відновлення процесів кровотворення в кістково-

му мозку після інтенсивних курсів хіміо- і променевої терапії,

при вторинних імунодефіцитах іншого походження, лікування

окремих типів пухлин (меланома, рак нирки, сечового міхура);

• в терапії, інфектології — для лікування вторинних імунодефіци-

тів, хронічних гепатитів В і С, туберкульозу;

• в хірургії — у хворих з анергією при трофічних виразках, абсце-

сах, флегмонах, післяопераційних ускладненнях;