розчини), харчові продукти, хімічно агресивні сполуки {кислоти, луги,

розчинники, детергенти). Серед біологічних — медикаменти (алогенні

сироватки), дисбактеріози, гельмінтози. Дещо радше пусковими факто-

рами псевдоалергій можуть бути психоемоційні перевантаження. Діючи

у достатньо великих кількостях (дозах), усі вищевказані засоби можуть

зумовити розвиток псевдоалергічних реакцій у більшості людей.

Є кілька механізмів розвитку псевдоалергії.

X. Найважливішим і найпоширенішим є гістаміновий варіант псев-

доалергії, який має декілька різновидів:

А- Гістаміноліберативний — звільнення гістаміну мастоцитами і

базофілами під впливом відповідних факторів. Останні можуть мати

цитотоксичну чи нецитотоксичну дію.

Селективний гістаміноліберативний вплив [нецитотоксичний) харак-

терний для деяких медикаментів (амінокислоти, декстрани, рентгенокон-

трастні препарати, поліміксин В, ферменти та їх інгібітори), біологічних

продуктів (бджолина отрута, продукти життєдіяльності глистів). Виділен-

ня гістаміну в достатньо великих кількостях без руйнування клітин мо-

жуть зумовлювати і звичайні продукти харчування. Серед найпотужні-

ших пстамінолібераторів — риба, особливо морська, суниця, шоколад,

яєчний білок, помідори, чимало синтетичних харчових добавок.

Неселективний (цитотоксичний) варіант індукується фізичними

(наприклад, ультрафіолет) чи хімічними (деякі отрути, кислоти, алко-

голь тощо) факторами, які пошкоджують алергоцити, зумовлюючи цим

звільнення медіаторів алергії.

Звільнення чи поступлення ззовні більшої кількості гістаміну, ніж її

може зв'язати сироватка обумовлює його вплив на периферичні реце-

птори. Клінічний ефект значною мірою зумовлюється як дозою гіста-

міну, так і гістамінозв'язувальною здатністю сироватки, функцією пе-

чінки, співвідношенням рецепторів до гістаміну різних типів (Н,, Н₂ і

Н₃). При дії невеликих кількостей гістаміну, переважанні рецепторів

Н₂ і Н₃, відбувається до посилення хемотаксису, фагоцитозу і коопера-

ції імуноцитів, стимуляції антитілопродукуючих клітин. У великих до-

зах і при активації Η,-структур гістамін пригнічує продукцію ІЛ Т-лім-

фоцитами. Клінічні прояви подібні до анафілактоїдних реакцій: спазм

бронхів, швидке зниження артеріального тиску крові, підвищення про-

никності судинної стінки. Часто спостерігаються сповільнені шкірно-

алергічні реакції на кшталт кропив'янки, рідше — з клінікою полінозу.

Б. Гістамінопексичний тип — зумовлений порушенням зв'язуван-

ня гістаміну сироваткою крові (гістамінопексія) або механізмів його

інактивації у печінці при її ураженнях.

В. Екзогенний тип. Є чимало гістаміновмісних продуктів — найча-

стіше це копчення, сири (до 1,0-1,3 мг/кг) і ковбаси (до 100-200 мг/кг),