ше — Bj, В₎₂, фолієва кислота), небілкові гормони (метилпреднізо-

лон, прогестерон), ренгеноконтрастні засоби (звичайно класичну

медикаментозну алергію вони не зумовлюють), гепарин;

• харчові продукти: риба і морські тварини, рідше — горіхи, яйця,

молоко;

• укуси комах;

• мікробні та паразитарні антигени (розрив ехінококових кіст).

Реакція Яриша-Герксгеймера теж часто має імунний компонент:

спричиняє подібні до анафлаксій прояви.

Як правило, останні дві причини частіше зумовлюють розвиток не

анафілактичного шоку, а подібних, хоч і легших за клінічними проява-

ми, анафілактоїдних реакцій.

Ефективність лікування анафілактичного шоку значною мірою за-

лежить від швидкості надання допомоги:

• якщо шок виник на внутрішньовенне введення лікарського пре-

парату, його інфузію негайно припиняють, на кінцівку наклада-

ють джгут, який ослабляють кожні 10-15 хв на кілька секунд;

• у випадку внутрішньом'язового введення медикаменту місце ін'є-

кції обколюють розчином адреналіну;

• хворого розміщують у положенні Тренделенбурга для попереджен-

ня аспірації блювотиння;

• артеріальний тиск стабілізують внутрішньовенним введенням 0,5-

2 % Розчину допаміну; якщо його немає, можна застосувати 1 %

мезатон, який, однак, уступає допаміну як за ефективністю, так і

за розвитком небажаних реакцій;

• внутрішньовенно вводять водорозчинний преднізолон (Solu-Medrol)

з розрахунку 1-1,5 мг/кг маси тіла;

• у разі зупинки серця і дихання проводять непрямий масаж серця

і штучне дихання. Хворого транспортують у реанімаційне відді-

лення.

Успіх допомоги при анафілактичному шоці головним чином зале-

жить від швидкості стабілізації гемодинаміки. Повне видужання мож-

ливе навіть при вкрай тяжкому стані хворого, тому лікувальні заходи

потрібно проводити швидко і наполегливо.

БРОНХІАЛЬНА АСТМА

Бронхіальна астма — хронічна хвороба дихальних шляхів, яка су-

проводжується нападами ядухи, зумовленими генералізованою обструк-

цією дихальних шляхів і підвищенням їх чутливості до різних стимулів.

За Міжнародним консенсусом, астма визначається як хронічне

запальне захворювання дихальних шляхів, у якому важливу роль

відіграють мастоцити, еозинофіли і Т-лімфоцити, а також медіатори

запалення. Це запалення викликає повторні напади ядухи, свистячо-

го дихання, пароксизмального кашлю, відчуття стиснення в грудній

клітці, особливо в нічний чи ранковий час. Названі симптоми зви-

чайно пов'язані з дуже значним обмеженням прохідності дихальних

шляхів, яке є зворотним спонтанно або під впливом терапії. Запа-

лення, крім того, спричиняє гіперреактивність бронхів до дії різних

подразників.

Таким чином, у визначенні бронхіальної астми передусім підкрес-

люється роль імунопатологічних механізмів у розвитку цього захворю-

вання. Особливо важливе місце належить їм на етапі формування аст-

ми — при так званій передастмі.

Діагноз передастми зараз офіційно не встановлюється, проте висо-

кий ризик розвитку астми є у таких випадках:

1. Наявність хронічного бронхіту, який супроводжується бронхо-

спастичним синдромом чи позитивними шкірними пробами на

інфекційні чи неінфекційні алергени.

2. Наявність бронхоспазму на тлі ГРВІ, пневмоній в анамнезі (особ-

ливо у дітей).

3. Вроджена чи набута гіперреактивність бронхів.

4. Хронічний або рецидивний бронхіт при обтяженій алергічній

спадковості.

5. Наявність алергічного риніту, ринокон'юнктивіту чи атопічного

дерматиту при обтяженій алергічній спадковості.

Хворим показане алергологічне обстеження з метою виявлення

етіологічного алергену інфекційного чи неінфекційного походження,

що дозволить проводити гіпосенсибілізаційну терапію.

Еволюція розвитку бронхіальної астми:

1. Біологічні дефекти у практично здорових людей ("астматична

конституція").

2. Передастма.

3. Клінічно сформована астма (після першого нападу чи астматич-

ного статусу).

На цьому етапі можна виділити два періоди:

а) алергічний період;

б) неалергічний період (період ускладнень).

Якщо на першому астма проявляється як алергічне захворювання,

то після формування стійкої легеневої гіпертензії, з одного боку, і замі-

ни гіперергії гіпоергією — з іншого, астма набуває рис, властивих хро-

нічним неспецифічним захворюванням легенів.

Після тривалого застосування глюкокортикоїдів змінюється як пе-

ребіг бронхіальної астми, так і загальна реактивність організму хворо-