Побічні ефекти дигібінду типові для МКАТ, хоч і виявляються лише

у 0,8 % пацієнтів, — гарячка, пронос, нудота, розлади судинного тону-

су, вкрай рідко — анафілактоїдні реакції.

Пізніше з'явилися препарати антигемофільних МКАТ (моноклат,

моноклоновий антигемофільний фактор), які випускаються у флако-

нах по 200-1700 ОД. 1 ОД відповідає антигемофільній активності 1 мл

плазми крові.

Муромонаб-СВЗ [ортоклон) — моноклонові антитіла, спрямовані

проти Т-лімфоцитів. Препарат застосовують при загрозі відторгнення

трансплантованих серця, нирки чи печінки, особливо в разі неефекти-

вності глюкокортикостероїдів. Препарат застосовують по 5 мг/добу

(1 ампула) внутрішньовенно болюсно протягом 10-14 днів.

Перші 2-3 ін'єкції препарату можуть провокувати розвиток синд-

рому звільнення цитокінів. Вже після першого введення з'являється

висока гарячка з ознобленням, тремором, болем голови, різкою слабкі-

стю. Ці явища тривають протягом декількох годин і у більшості випад-

ків самостійно минають. Значно рідше трапляється зниження артеріа-

льного тиску і функції нирок. Для попередження синдрому за 2-4 год

до препарату вводять 8 мг/кг метилпреднізолону.

Ще у 1980 р. в Інституті раку Dana-Farber були синтезовані анти-ВІ

МКАТ, спрямовані проти антигену AD-CD20 — поверхневого клітин-

ного протеїну, який виявляють майже в 90 % випадків В-клітинних

лімфом і відсутній на нормальних В-клітинах. Застосування цих МКАТ

забезпечує у 50% хворих на В-лімфолейкоз ремісію тривалістю 3,5-

8 Років. Збільшення доз анти-сд20 мкат до максимальних забезпечи-

ло регрес симптоматики лейкозу в 80-85 % хворих. Використання анти-

СД20 МКАТ, мічених радіоактивним йодом, зумовлювало тривалу ре-

місію у 70 % хіміорезистентних хворих. Проте у клініці цей препарат

(іммурет) почали застосовувати лише у середині 90-их років

МКАТ до фактора некрозу пухлин {ремікенд} на сьогодні є одним з

найефективніших базисних препаратів для лікування ревматоїдного

артриту. Позитивний клінічний ефект при його застосуванні часто з'яв-

ляється вже через 1-2 тижні, а через 4-8 тижнів у 70 % досягається

ремісія, вдається зменшити дози цитостатиків.

На сьогодні розроблені препарати МКАТ для лікування цитомега-

ловірусної інфекції [центовір), меланоми, деяких форм лейкозів, гор-

монопродукуючих гінекологічних пухлин.

Інший напрямок імуносупресивної терапії — це використання роз-

чинних рекомбінантних рецепторів до прозапальних цитокінів. Так,

етанерцепт — рецептор до ФНП з фіксованим до нього Fc-фрагментом

IgG, знайшов практичне.

Шуностимулятори

ІМУНОТРОПНІ ПРЕПАРАТИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ

ІМУНІТЕТУ

Ці засоби часто ще називають "гормонами" імунної системи. Доне-

давна застосовувались майже виключно препарати природного похо-

дження, проте на сьогодні є чимало синтетичних засобів. Вони» мають

спільні властивості:

• вплив на імунну систему, аналогічний впливу центральних орга-

нів імунітету;

• частий вплив на ендокринну і нервову системи, кровотворення;

• глибокий, виражений, а часом незворотний ефект — тому їх час-

то ще називають "гормонами" імунної системи;

• велика ймовірність "парадоксальних" ефектів — пригнічення іму-

нної відповіді за наявності вираженої інтоксикації чи недостатно-

сті функції паренхіматозних органів, при передозуванні, повтор-

них курсів чи різкої відміни в осіб похилого віку.

А. Тимоміметики

Традиційно вважається, що тимоміметики (гормони тимусу) перева-

жно впливають на клітинну ланку імунної відповіді, забезпечуючи дозрі-

вання тимусозалежних лімфоцитів. Проте Т-лімфоцити впливають на

активність макрофагів і NK-клітин — тобто на них також поширюється

дія тимічних препаратів. Крім того, Т-хелпери 1-го типу, які утворюють-

ся у процесі диференціювання, стимулюють антитілоутворення.

Одним з перших тимоміметиків був тимозии (тимозин α-1) — екс-

тракт телячого тимусу. У клініці тимозин застосовується при імуноде-

фіцитних станах з переважним ураженням клітинної ланки, комплекс-

ній терапії хронічних гепатитів В і С, передчасному старінні. Преперат

ефективний також як ад'ювант при вакцинації нон-респондерів стар-

шого і похилого віку.

Тимолоетин — олігопептид, який також впливає на роботу нервової

системи. Він стимулює диференціювання протимоцитів до тимоцитів і

пізнє диференціювання В-лімфоцитів. Комплекс, який містить сироват-

ковий тимічний фактор і цинк — тимулін (цинковмісний олігопептид,

що отримують з тимусу і сироватки свиней або синтезують), а також

тимостимулін (неочищений екстракт тимусу телят) досить широко за-

стосовуються в європейських клініках при пухлинах, особливо після хі-

міотерапії, а також при інфекційних процесах у пацієнтів із скомпроме-

тованою імунною системою. Добре зарекомендували себе за кордоном