Глава 21. Право власності

л ося вище. Що стосується права приватної власності, то її суб'єкта­ми є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке мо­же бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими (ст. 325 ЦК України).

Деякі особливості має право приватної власності на землю. Тут законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Право власності юридичних осіб, його характер тісно пов'язані з такими суб'єктами права, як фізичні особи. Корені такого зв'язку вбачаються у меті, причинах і способах виникнення самих юридич­них осіб.

Юридична особа виникає тоді, коли фізичні особи мають голов­ним чином за мету підвищення своїх прибутків. Юридична особа є продуктом діяльності фізичних осіб-громадян. Тобто за спиною юридичної особи стоїть фізична особа. Юридична особа є самостій­ною особою, суб'єктом права, але як суб'єкт права вона не може дія­ти у цивільному обігу на інших засадах (сюди належить і право власності), ніж фізична особа, яка її створила, інакше буде ущем­лення прав фізичної особи.

Фізична особа має право приватної власності, отже, юридична особа — це суб'єкт права, створений фізичною особою, побудова­ний в обігу за подобою фізичної особи і має таке саме право власно­сті, як і фізична особа, тобто право приватної власності. За наявно­сті права приватної власності присвоєння відбувається на користь окремої — приватної особи, і цією особою є як окрема фізична, так і юридична особа. Така сутність юридичної особи дістала виражен­ня у новому ЦК України, де право приватної власності конституйо­ване як право фізичної та юридичної особи (ст. 325).

Слід зазначити, що не всі погоджуються а указаним визначенням права власності юридичної особи. Існує точка зору, що власність юридичних осіб спирається на право колективної власності, хоча вона не має законодавчої підтримки у новому ЦК України, а її коре­ні сягають Закону України «Про власність».

Правову конструкцію права колективної власності поділяють 1 ■ В. Пронська та В. І. Семчик¹, проте воно не може бути підтрима­не. Колектив не є єдиним цілим, що виступає у суспільних відноси-

іронська Г. В. Право колективної власності у підприємницькій діяльності в Укра-іні // Концепція розвитку законодавства України. — К., 1996. — С. 272-273; Сем­чик В. І. Право власності за Конституцією України. — К., 1997. — С. 27.

277

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Глава 21. Право власності

нах, його складає сукупність окремих осіб, він не є єдиною цілісніс­тю, а права окремих осіб не є правомочностями власника¹.

Право власності колективу — це право власності певним чином організованих осіб, а саме організованих у вигляді юридичної осо­би. Тільки маючи статус юридичної особи, будь-яке колективне утворення може виступати у цивільному обігу і брати у ньому участь: здійснювати присвоєння і виконувати правомочності влас­ника — володіння, користування і розпорядження. Тому не можна говорити про право колективної власності, а треба вказати, що іс­нує право власності юридичних осіб, яке за законом є правом при­ватної власності.