§ 2. Дія цивільного законодавства у часі, просторі і за колом осіб

Розглядаючи питання про цивільне законодавство, слід зупини­тися на дії законодавства у часі, просторі та за колом осіб.

Вирішити питання про дію цивільного законодавства у часі — це означає встановити момент набуття ним чинності і момент припи­нення його дії.

Відповідно до ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набран­ня ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Мініс­трів України, які визначають права та обов'язки громадян, набира­ють чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкова­них виданнях.

22

Глава 2. Загальна характеристика цивільного законодавства

—,-—!і_,ііі._ріічічщЦчіи>.і'.ліііір.Чіі.іііі.і" ._іш:іі:і.^ііііішич|ііішииІГіішіі.І. гщіі гТі іигігМ-ґЧ ІгГ""1 1 "» і ~ ~

Згідно з Указом Президента України від 10 червня 1997 р. офіцій­ними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України» та газета «Урядовий кур'єр».

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом згідно зі ст. 57 Конституції України, є не­чинними.

Акт цивільного законодавства регулює відносини, що виникли з дня набрання ним чинності.

За загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти діють на майбутнє і не мають зворотної дії в часі. З цього правила є винятки. Стаття 58 Конституції України містить правило про те, що закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відпо­відальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, чинний акт ци­вільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що ви­никли з моменту набрання ним чинності.

Припинення дії законів та інших нормативно-правових актів на­стає у випадках, коли спливає строк, на який вони приймалися, при прямому скасуванні їх дії, а також у випадках прийняття ново­го закону або іншого нормативно-правового акта, які по-іншому ре­гулюють ті самі відносини.

Закони та інші нормативно-правові акти діють на всій території України і поширюються на всіх осіб. Таким є загальне правило про дію цивільного законодавства у просторі та за колом осіб. Але залеж­но від виду та характеру зазначених актів вони можуть поширюва­тися не на всю територію України, а на її певну частину, і так само не на всіх, а тільки на певне коло осіб, наприклад, Закон України «Про захист прав споживачів».

§ 3. Застосування цивільного законодавства за аналогією

Прогалини у чинному цивільному законодавстві можуть мати міс­це з різних причин, але їх наявність не може бути підставою для від­мови у вирішенні питань, що виникли, правозастосовчими органами, у тому числі судами. Саме це викликає необхідність відповідних за­собів для заповнення прогалин у цивільному законодавстві. Безумов­но, найкращим засобом заповнення цих прогалин є' нормотворча дія­льність, тобто діяльність відповідних органів, спрямована на розроб­лення та прийняття законодавчих актів. Є й інший засіб тимчасового заповнення прогалин у цивільному законодавстві. Йдеться про вико-

23

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

ристання правозастосовчими органами при вирішенні цивільно-пра­вових питань аналогії закону та аналогії права.

Якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (ч. 1 ст. 8 ЦК України). Сутність аналогії закону полягає в тому, що до відповідного відношення застосовуються нор­ми цивільного законодавства, які регулюють аналогічні відносини. Що ж до випадків застосування аналогії закону судом, то її сутність викладено у ст. 11 ЩІК України, згідно з якою у разі відсутності за­кону, що регулює спірні відносини, суд застосовує закон, який регу­лює подібні відносини.

Для застосування аналогії закону відповідний орган мусить бу­ти, по-перше, впевненим у тому, що існує прогалина в чинному за­конодавстві, тобто за своєю сутністю відносини підлягають право­вому нормуванню, але немає чинного закону, яким би ці відносини регулювалися. По-друге, правозастосовчий орган мусить відшука­ти норму чинного закону, яка регулювала б аналогічні (схожі) від­носини.

При застосуванні аналогії закону правозастосовчий орган у від­повідному документі (наприклад, судовому рішенні) зобов'язаний вказати, що він застосовує аналогію закону, і зробити посилання на конкретну норму (норми) чинного закону.

У разі неможливості використати аналогію закону для регулю­вання цивільних відносин, вони регулюються відповідно до загаль­них засад цивільного законодавства (аналогія права) (ч. 2 ст. 8 ЦК України). Сутність аналогії права полягає в тому, що відповідний правозастосовчий орган при вирішенні питання повинен виходити із загальних засад, принципів і змісту законодавства України, ви­мог справедливості, добросовісності та розумності.