Глава 32. Загальні положення про зобов'язання

кають із договорів та інших правочинів, передбачених зако а також із договорів та інших правочинів, що не передбачені ^Н°^М> те не суперечать закону. Договір — це найбільш поширена пілЇЇ ва виникнення зобов'язання. У законодавчих системах де країн ці два поняття є ідентичними. Так, у ЦК Франції ці пон тя використовуються як тотожні¹. Договірні зобов'язання станов лять основну частину зобов'язань взагалі. При цьому йдеться н лише про договори з виконання робіт, передачі майна або надання послуг, а й про цесію майнових прав.

Зобов'язання виникають також і з односторонніх угод. У цих ви­падках суб'єкт шляхом одностороннього волевиявлення або розпо­ряджається своїм правом, або бере на себе суб'єктивний обов'язок наділяючи тим самим іншу сторону відповідним суб'єктивним пра­вом. Прикладом такої односторонньої угоди може бути публічна обіцянка винагороди.

Необхідно окремо зазначити, що зобов'язальні правовідносини виникають не лише з підстав, прямо передбачених законом, а й з підстав, що не суперечать йому, а породжують цивільні права й обо­в'язки згідно із загальними підставами виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11, п. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання можуть виникати внаслідок адміністративних ак­тів (актів органів державної влади та місцевого самоврядування — п. 4 ст. 11 ЦК України). Ця підстава виникнення зобов'язання пев­ним чином втратила свої позиції. Зобов'язань, що мають таку під­ставу, на сьогодні не так вже й багато, але такі приклади існують. Так, укладенню договору оренди нежитлового приміщення, що на­лежить до власності територіальної громади, передує рішення цієї громади. Надання державного житла здійснюється на підставі орде­ра, після якого житлово-експлуатаційна контора укладає з найма­чем договір найму житлового приміщення.

Закон окремо вирізняє таку підставу виникнення зобов'язань, як рішення суду, що раніше не вирізнялося окремо (п. 5 ст. 11 ЦК України). Так, рішення суду про вилучення у власника культурних цінностей, що безхазяйно утримуються, породжує зобов'язання що­до викупу їх державою або реалізації з прилюдних торгів.

Зобов'язання виникають внаслідок заподіяння майнової (^маТ?І ріальної) та моральної шкоди іншій особі (підпункт 3 п. 2 ст. 11 України). Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісн< ті, розумності та справедливості (п. З ст. 509 ЦК України).

Г ражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. норм, актов. — М., 1986. — С. 45-46.

460

Поговори та інші угоди — це правомірні дії, що сприяють розвит-

ономічного обігу і є підставами зобов'язальних правовідно-

^{КУ ЄК} Здійснення дій, що носять неправомірний характер у сфері

^ШЄНЬ чічного обігу, заважають його нормальному функціонуванню.

ч^К°^Нтою усунення цих негативних наслідків закон пов'язує виник-

^Мд_Я особливого виду зобов'язань. Шкода, спричинена майну

Фізичної або юридичної особи, має бути відшкодована в повному об-

і Підставою виникнення цього виду зобов'язань виступають не­правомірні дії, але мета виконання цих зобов'язань, їх результат мають абсолютно правомірний характер — відновлення майнового стану учасників економічного обігу.

Зобов'язання, що виникають із безпідставного збагачення, також мають на меті досягнення аналогічного правомірного результату.

Зобов'язальні правовідношення можуть виникати з інших дій громадян та юридичних осіб. Наприклад, особа може діяти в ін­тересах іншої особи без доручення з метою попередження негатив­них наслідків для самої такої особи або її майна. Внаслідок таких дій за певних умов особа, яка проявила ініціативу, може претенду­вати на відшкодування понесених нею витрат. Таке зобов'язання виникає із правомірних дій щодо попередження спричинення шко­ди, проте його не можна віднести до жодної з підстав виникнення зобов'язань, про які говорилося раніше.

У випадках, передбачених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків мо­же бути настання або ненастання певної події (п. 6 ст. 11 ЦК Украї­ни). Початок навігації, як природна подія, є підставою для виник­нення зобов'язань для перевезення вантажів водним транспортом.

Суб'єкти зобов'язань. У зобов'язанні, як і в будь-якому іншому цивільному правовідношенні, беруть участь не менше двох осіб, які іменуються його суб'єктами. У визначенні зобов'язання, сформу­льованому у ст. 509 ЦК України, названі два суб'єкти — кредитор і боржник. Це загальне найменування сторін, в окремих видах зобо-в язань вони мають спеціальні назви, наприклад, замовник та під­рядник, страхуватель та страховик, довіритель та повірений, потер­пілий та заподіювач шкоди.

, кредитор виступає в ролі активної сторони зобов'язання, оскільки

він має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Ос-

овна відмінність кредитора від уповноваженої особи в речовому зо-

^язанні полягає в тому, що кредитор має право не на річ, а на дію,

Ром ^{МНЄ здійснити} боржник на його користь. Наприклад, за догово-

мін ?^оста?^ки продавець зобов'язується передати у встановлений тер-

у_к \^^ер^^1ни) товар, що виробляється, покупцеві (п. 1 ст. 712 ЦК

461

Розділ VI. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Боржник — це пасивний учасник зобов'язального правовіднош ня в силу того, що на ньому лежить обов'язок здійснити на кориг*¹ кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, надати п слугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії (п. 1 ст 50ч ЦК України). Здебільшого боржник добровільно (за договором) бепе на себе зобов'язання, хоча можливі ситуації, коли обов'язки у борж­ника виникають в силу прямої вказівки закону (наприклад, у випад­ку відшкодування моральної шкоди громадянину).

У зобов'язанні на стороні як боржника, так і кредитора можуть брати участь як одна, так одночасно і кілька осіб (зобов'язання з множинністю осіб).

Якщо кожна зі сторін зобов'язання має обов'язок на користь ін­шої сторони, ця сторона вважається боржником на користь іншої сторони у тому, що вона зобов'язана вчинити на її користь, і одно­часно її кредитором у тому, що вона має право від неї вимагати.

У зобов'язанні можуть брати участь треті особи, тобто такі особи, які не є в зобов'язанні однією зі сторін.

Зобов'язання не створює обов'язків для третіх осіб. У випадках, передбачених домовленістю сторін, зобов'язання може породжува­ти для третіх осіб права щодо однієї чи обох сторін зобов'язання.

Можлива також заміна осіб, які беруть участь у зобов'язанні, ін­шими суб'єктами — переміна осіб у зобов'язанні.

У науці цивільного права розрізняють пасивну, активну та зміша­ну множинність осіб.

Пасивна множинність виникає при участі кількох осіб на стороні боржника, наприклад, відповідальність за спільно спричинену шкоду.

Активною визнається множинність осіб, які виступають на сто­роні кредитора. Така ситуація має місце у випадку спричинення громадянином шкоди майну, що перебуває у власності двох або кількох осіб.

При об'єднанні двох вищевказаних ситуацій, наприклад, при спільному спричиненні шкоди спільній власності, виникає змішана множинність осіб (зобов'язання, в якому беруть участь кілька о< на стороні кредитора і кілька — на стороні боржника).

Множинність осіб може існувати як із самого початку існувані зобов'язання (наприклад, будівництво житлового будинку для кіль кох замовників), так і з'явитися пізніше (наприклад, при реорг - нізації юридичної особи, коли в розподільчому балансі не вказа конкретних правонаступників за кожним зобов'язанням, виник солідарна відповідальність створених юридичних осіб перед кре, торами реорганізованої юридичної особи). 2_Х

У зобов'язаннях з множинністю осіб значно ускладнюетьс _ ^ виконання. Проблема полягає у визначенні, кому із боржниі

462