§ 4. Загальна характеристика інших цивільно-правових систем

ВищенаведенІ континентальна та англо-американська системи цивільного права є домінуючими у світі, і всі інші системи розвива­лись уже під впливом цих правових систем, проте з урахуванням своїх національних особливостей, що дає небезпідставні сподівання вирізнити як самостійні цивільно-правові системи — мусульмансь­ку, патріархальну, північну, далекосхідну, індуїстську та соціаліс­тичну.

40

Мусульманська система

До країн з мусульманською цивільно-правовою системою нале­жать майже всі країни Азії, які сповідують іслам (наприклад, Йор­данія, Сирия, Ірак). Тому і сутність їх права зводиться до поєднан­ня основних учень ісламу з існуючими у цих державах норматив­но-правовими актами. Історично правова система цих держав формувалася під постійним впливом шаріату, що і призвело до того, що основними її «коренями» є: Коран (збірка релігійних висловів пророка Мухаммеда); Сунна (втілення боговдохновенної практики пророка, що має визначальне значення для тлумачення заповідей Корану); Іджма (думка всієї ісламської общини та юристів з будь-якого питання ісламського вчення); Кияс (принцип судження за аналогією).

Окрім цього, в країнах цієї цивільно-правової системи присутні також і нормативно-правові акти, присвячені окремим питанням, укладені на різних правових системах, які не можуть, як правило, застосовуватись без прив'язки до шаріату.

Патріархальна система

Дана система існує в більшості країн Африканського континен­ту, її сутність зводиться до поєднання континентальної системи права з цілою низкою норм африканського звичаєвого права. При цьому всі нормативно-правові акти пристосовані до місцевих звича­їв. Велику роль відіграють нормативно-правові акти, що приймаю­ться главою держави.

Північна (скандинавська) система

Особливим різновидом у правовому регулюванні наділені Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція. Правові системи цих кра­їн важко віднести як до англо-американської, так і до континен­тальної системи права, хоча вони зазнали суттєвого впливу як з од­ного боку, так і з іншого. Тому, характеризуючи цю систему, варто зазначити, що вона є досить вдалим поєднанням (уніфікацією) кон­тинентальної та англо-американської цивільно-правової системи, яке ґрунтується до того ж і на національних звичаях.

Далекосхідна система

До країн з далекосхідною цивільно-правовою системою відносять Китайську Народну Республіку, Японію, Корею, Індокитай, Гон­конг, Індонезію, Малайзію тощо. Специфіка цієї системи полягає у постійному взаємовпливу на формування цивільно-правових норм догм конфуціанства та інших релігій. Причому саме конфуціанство, як пануюча релігія, не досить високо оцінювало право, оскільки во­но не відкриває шляху до духовного самовдосконалення.

41

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава 4. Порівняльне цивільне право зарубіжних країн

Ще одним з вирішальних чинників специфіки цієї системи ци­вільного права є історично сформований вплив на неї як континен­тального, так і англо-американського права, а в окремих країнах ще й до цього часу досить сильно відчувається вплив соціалістичної системи права (наприклад, Китай).

Індуїстська система

До країн з індуїстською цивільно-правовою системою слід віднес­ти переважну частину Індії, Палестину, Бірму, Сингапур, Малай­зію. Специфіка цієї системи полягає в тому, що вона історично за­знала впливу релігійно-філософського вчення індуїзму, основним аспектом якого є вчення про карму. Окрім того, величезний вплив на формування цієї системи мали і звичаї, що в своїй сукупності призвело до виникнення такої складної, переважно не кодифікова­ної та суперечливої системи цивільного права.

Соціалістична система

Сьогодні дана цивільно-правова система фактично не існує в чи­стому вигляді, хоча окремі її залишки можна відшукати у деяких постсоціалістичних державах (наприклад, Білорусь). Основними її ознаками є: домінування публічно-правових інтересів над приват­но-правовими; державне регулювання приватного сектора; відсут­ність принципу рівності суб'єктів та свободи договору; наявність жорсткого планування в економіці; відсутність рівності всіх форм власності з явним пріоритетом державної та колективної форми; невизнання за фізичною особою вищої соціальної цінності; відсут­ність приватної власності на землю тощо. Дана цивільно-правова система зжила себе на початку 90-х років XX століття.