Глава 27. Інші речові права

тих прав, що розглядаються безпосередньо ними¹. У цьому полягає один із суттєвих принципів речового права — принцип встановлен­ня речових прав законом.

Види речових прав та їх зміст, порядок виникнення та припинен­ня встановлюються виключно законом, а не домовленістю сторін. Принцип встановлення речових прав законом розповсюджується, перш за все, на обмежені речові права (права на чужі речі), оскільки саме вони схожі на права зобов'язальні і даний принцип проводить межу між ними та зобов'язальними правами.

Проте, виходячи з вивчення зарубіжного законодавства, було б більш коректним визначити вказаний принцип як принцип вста­новлення речових прав ЦК України. Тобто «звання» дійсно речово­го права можуть отримати лише ті майнові права, що конкретизова­ні у ЦК України. З цього приводу справедливим видається таке ви­словлення: «За яких би підстав не проводилась класифікація речових прав і якою б не була їх природа, положення про речові права, що містяться у правових актах іншої галузі (наприклад, у Земельному кодексі), мають відповідати нормам ЦК України»². Вказаний принцип грунтується на тому, що будь-яка правова систе­ма, якщо нею рецепійовані римські положення, має питегоиз сіаиеиз, тобто обмежене коло речових прав.

Таке становище зумовлено насамперед тим, що речові права — права абсолютні, тобто обов'язкові для всіх. Вони суттєво відрізня­ються від так званих «відносних» прав, розмаїття яких закон не об­межує, оскільки вони мають силу лише для сторін, що уклали уго­ду. Навпаки, надати можливість визначення обсягу і змісту речових прав приватним особам держава не може, оскільки абсолютний ха­рактер даних прав певним чином впливає на цивільний оборот у цілому і торкається інтересів третіх осіб.

Новий ЦК України передбачає такі види речових прав, як право власності і речові права на чуже майно. Згідно зі ст. 395 речовими правами на чуже майно визнаються:

1. право володіння;

2. право користування (сервітут);

3. право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

4. право користування земельною ділянкою для сільськогоспо­ дарських потреб (емфітевзис).

¹ Вагацума САриидзуми Т. Гражданское право Японии. — М., 1983. — С. 165; Мо- рандьер Ж. Гражданское право Франции. — М., 1960. — Т. 2. — С. 10-15; Берн- гефт Ф. Гражданское право Германии. — СПб., 1910. — С. 155.

² Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М., 1997. — Ч. 1- — С. 290.

Слід зазначити, що правова природа зазначеного в даному пере­ліку права володіння є надто спірною, суперечливою. Право воло­діння не можна, на нашу думку, змішувати з категорією прав на чу-;ке майно (речі).

Єдина спільна ознака, що поєднує володіння з правами на чуже майно (речі), — це передбачена у ст. 396 ЦК України можливість за­хисту права, у тому числі і від власника майна.

§ 2. Ознаки інших речових прав

Інституту прав на чужі речі належать як загальні ознаки речово­го права, так і особливі, що поєднують різні види прав на чужі речі у певну систему. Необхідним виявляється встановлення загальних ознак прав на чужі речі.

1. Речові права на чужі речі обтяжують право власності Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є

підставою для припинення речових прав інших уповноважених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або договором. Вказане положення видається надто важливим моментом щодо з'я­сування співвідношення права власності і прав на чужі речі. Внаслідок реалізації принципу слідування, тобто через те, що останні слідують за річчю, незважаючи на зміну суб'єктів права власності, складається ста­новище, згідно з яким права на чужі речі обтяжують кожне право влас­ності, як те, що існувало при їх встановленні, так і кожне наступне, що виникатиме у майбутньому. Такий тягар виражається в тому, що влас­ник речі, на яку поширене інше речове право, втрачає певні повнова­ження і не може реалізувати право власності у повному обсязі.

2. Права на чужі речі здійснюються незалежно бід волі власника Так, на думку багатьох вчених, речові права являють собою юри­ дичні форми, що забезпечують можливість тривалої, незалежної від згоди власника участі однієї особи у праві власності іншої (І. О. По- кровський, Г. Дернбург, Д. І. Мейєр, К. її. Побєдоносцев та ін.)¹.

3. Права на чужі речі здійснюються лише у певних межах Вказані межі залежать від виду речового права, встановлюються

законом і конкретизуються у договорі з власником.

4. Права на чужі речі захищаються від усіх осіб і в тому чис­ лі від власника

Вказане положення також закріплено у ст. 396 ЦК України. У ньому втілюється абсолютність прав на чужі речі. Незважаючи на свою обмеженість, вони захищаються так само, як і право власності.

¹ Покровский И. А. Цит. праця. — С. 148; Дернбург Г. Пандектьі. — Берлин, 1900. — Т. 1. — С. 215; Мейєр Д.И. Русское гражданское право. — СПб., 1994. — С. 52; Побєдоносцев К. П. Курс гражданского права. — СПб., 1896.

350

351

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ