Глава 15. Підприємницькі товариства

Зуб И. К проблеме видов юридических лиц // Підприємництво, госпо­дарство і право. — 2000. — № 10. — С. 44-48.

Кучеренко І, М. Сучасна історія розвитку українського законодавства, яке регулює порядок створення та діяльності державних підприємств // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 8. — С. 25-28. Кучеренко І. М. Види юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності // Становлення та розвиток цивільних і трудових правовід­носин у сучасній Україні. — К.: ІДПНАН України, 2001. — С. 68-91. Чигир В, Ф, Юридические лица. — Минск, 1994.

Глава 15 Підприємницькі товариства

§ 1. Поняття підприємницьких товариств

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, уста­нов та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не за­боронено (ч. 2 ст. 83 ЦК України).

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. До всіх товариств та установ застосовуються положення ЦК Украї­ни та інші закони.

Підприємницькі товариства —■ це товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та подаль­шого його розподілу між учасниками (ст. 84 ЦК України). Видами підприємницьких товариств є: господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальніс­тю, повне та командитне товариства) або виробничі кооперативи.

§ 2. Поняття та види господарських товариств

Господарськими товариствами є юридичні особи, статутний (складений) капітал яких поділений на частки між учасниками. Статутний капітал існує у товариствах з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерному товаристві, а складений — у повно­му та командитному товариствах.

Поняття «учасники товариства» є узагальнюючим поняттям, оскільки у деяких видах господарських товариств їх учасники ма­ють власне найменування, зокрема це стосується акціонерних това­риств, учасники яких іменуються акціонерами, у командитному то­варистві — повними учасниками та вкладниками.

187

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 15. Підприємницькі товариства

У найменуванні господарських товариств обов'язково має бути зазначений вид товариства: «повне товариство», «акціонерне това­риство» тощо.

Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи.

Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих ка­тегорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкри­тих акціонерних товариств.

На відміну від Закону України «Про господарські товариства», ст. 114 ЦК України передбачила можливість створення господарсь­кого товариства (за винятком повного і командитного товариств) од­нією особою, яка стає його єдиним учасником. До введення в дію но­вого кодексу при створенні відкритих акціонерних товариств у про­цесі приватизації та корпоратизації таке право має лише держава.

Законодавством України можуть бути встановлені обмеження щодо участі у господарських товариствах певних юридичних осіб. Так, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 31 груд­ня 1992 р. № 24-92 «Про впорядкування діяльності суб'єктів під­приємницької діяльності, створених за участю державних підпри­ємств» державним підприємствам (за винятком будівельних орга­нізацій, підприємств будівельної індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських товариств, що здійснюватимуть проектування та перспективне будівництво за кордоном) заборонено бути засновниками господарських товариств, кооперативів.

Як і будь-яка організація, господарське товариство є суб'єктом права власності. Відповідно до ст. 115 ЦК України майно господар­ського товариства складається з:

1. майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2. продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

1. одержаних доходів;

3. іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені зако­ ном.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського то­вариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про цін­ні папери та фондову біржу» акції можуть оплачуватися грошима або майном.

Учасник господарського товариства має право передати в раху­нок сплати вкладу до статутного капіталу право на користування

земельною ділянкою, власником якої він є, та право на об'єкти інте­лектуальної власності.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою між учасниками товариства, а у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній пе­ревірці. Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про режим іно­земного інвестування*¹ іноземні інвестиції та інвестиції українсь­ких партнерів, включаючи внески до статутного капіталу товариств і підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у ва­люті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних рин­ків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визна­ченим Національним банком України.

У рахунок сплати вкладу до статутного капіталу вносяться права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами країни інвестора або міжнародни­ми торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо, що вносяться як вклади до статутного капіталу, вартість яких у конвертованій валю­ті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні.

Права учасників господарського товариства встановлені у ст. 116 ЦК України, відповідно до якої вони мають право:

1. брати участь в управлінні справами товариства у порядку, ви­ значеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2. брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди);

3. вийти у встановленому порядку з товариства;

4. здійснити відчуження часток у статутному (складеному) ка­ піталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товарис­ тві, у порядку, встановленому законом;

5. одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом;

6. мати інші права, встановлені законом та установчим докумен­ том товариства.

ВВР. — 1996. — № 19. — Ст. 80.

188

189

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Так, ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»¹ встановлює, що власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не встановлено його статутом. Водночас вони мають переважне право на отримання дивідендів та розподіл майна при ліквідації.

Учасники господарського товариства мають не тільки права, а й несуть такі обов'язки:

1. додержуватися установчого документа товариства та викону­ вати рішення загальних зборів;

2. виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (опла­ чувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені уста­ новчим документом;

3. не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну ін­ формацію про діяльність товариства;

4. мати інші обов'язки, встановлені законом та установчим доку­ ментом (ст. 117 ЦК України).

Найбільш розповсюдженим видом господарських товариств є ак­ціонерне товариство. Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номіналь­ної вартості (ст. 152 ЦК України).

Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'я­заннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'я­заннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встанов­лених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у ме­жах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Особливості правового статуту акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, визначаються зако­нами та іншими нормативно-правовими актами про приватизацію державних підприємств, зокрема Законом України «Про приватиза­цію державного майна» від 4 березня 1992 р. (в редакції Закону № 89/97-ВР від 19 лютого 1997 р.)². Так, відповідно до ст. 17 цього Закону приватизація зданих в оренду цілісних майнових комплек­сів державних підприємств та організацій провадиться шляхом про­дажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств (далі — товариства), заснованих державними органами приватиза­ції та орендарями. Після затвердження плану приватизації заснов-