§ 3. Наука -цивільного права та інші юридичні науки

Юридична наука — це система юридичних знань про предмет на­уки, отриманий за допомогою юридичного методу. Структурними елементами юридичної науки є окремі юридичні дисципліни — юридичні науки, кожна з яких вивчає певні аспекти права. Ви-

54

Глава 5. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна

різняють такі групи юридичних дисциплін: юридичні науки теоре­тичного та історичного профілю (теорія держави і права, історія по­літичних і правових вчень, загальна історія держави та права, істо­рія держави і права України тощо); галузеві юридичні науки (конституційне, адміністративне, цивільне, цивільно-процесуальне, кримінальне, кримінально-процесуальне, трудове, сімейне, підпри­ємницьке, аграрне, екологічне, міжнародне право тощо); спеціальні юридичні науки (правова статистика, кримінологія, судова медици­на, судова психіатрія тощо).

Провідне місце посідають юридичні науки теоретичного та істо­ричного профілю, які мають методологічний характер. Кожна га­лузева наука — це певна теорія, а історія політичних і правових вчень — це історія теорії держави і права. Предметом науки історії держави і права, а також науки теорії держави і права виступають не одна, а всі галузі права, тобто вся сукупність правових явищ су­спільства.

Наука цивільного права спирається на методологічні науки, ви­користовуючи фундаментальні розробки у сфері теорії та історії держави і права.

Розроблені теорією держави і права положення про предмет і ме­тод правового регулювання, вчення про норму права та правовідно­сини, тлумачення нормативних актів є підґрунтям цивільного пра­ва і використовуються наукою цивільного права для відповідних до­сліджень.

Дослідження у сфері історичного розвитку держави і права є ко­рисними для узагальнення досвіду існування того чи іншого цивіль­но-правового інституту в його історичному розвитку та прогнозу­вання подальшого існування.

Предмет дослідження цивілістики пов'язаний з іншими галузе­вими науками, причому такий взаємозв'язок є різним залежно від того, що являє собою певна галузь права. Між наукою цивільного права і науками конституційного, адміністративного та процесуаль­ного права розмежування є більш чіткими, ніж з науками трудово­го, сімейного, земельного права, які відмежувалися від цивільного права і стали самостійними галузями права.

Наука цивільного права міцно пов'язана з усіма юридичними на­уками. Проте слід пам'ятати, що тенденція відновлення приват­но-правових засад у суспільстві призвела до зміни всієї системи приватного права, а це, безумовно, вплинуло і на взаємодію та спів­відношення з іншими науками. Досягненням сучасної юридичної науки можна вважати запровадження поділу всієї правової сфери на приватно-правову та публічно-правову. Наслідком є відмова від

55

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

підпорядкування цивільного права та його науки конституційному (державному праву), яке посідало провідне місце серед інших галу­зей права. Сьогодні система права та юридичних наук заснована на взаємодії та рівності приватно-правових і публічно-правових засад, в основі яких лежить конституційний принцип визнання прав і сво­бод людини найвищою соціальною цінністю. Фундаментом приват­но-правової сфери життя суспільства є економічні невід'ємні права особи: право власності, інші речові права, а також можливість укла­дати будь-які угоди щодо матеріальних благ на підставі принципу свободи договору, принципу рівності тощо; особисті немайнові пра­ва особи — право на життя, честь, ділову репутацію, особисту недо­торканність, авторство і т. ін. Все це входить до сфери правового ре­гулювання цивільного права і предмета його науки. Тобто, спираю­чись на конституційні норми, цивілістика поглиблено вивчає приватно-правові відносини в їх історичному та порівняльному ас­пекті, прогнозує тенденції розвитку, аналізує проблемні питання. Слід сказати, що саме цивілістика визначає основні тенденції роз­витку суспільних відносин за участю приватних осіб. Все це свід­чить про підвищення соціальної значимості науки цивільного права та посилення її ролі серед інших юридичних наук.

У зв'язку з тим, що цивільне право складає основу правопорядку, заснованого на ринковій економіці, основні категорії цивільного пра­ва, сформульовані його наукою, використовуються у суміжних з ци­вільним правом галузях і їх доктринах. Наука земельного права, враховуючи комерціалізацію відносин публічно-правової сфери, піс­ля проголошення права приватної власності на землю, широко вико­ристовує категорії договорів про відчуження земельної ділянки, оренди, застави, ренти, довірчого управління тощо, тобто суто ци-вілістичних понять. Наука трудового права, незважаючи на спе­ціальну соціально-гарантійну спрямованість, використовує катего­рію договору саме в цивілістичному розумінні у зв'язку з розвитком інституту трудового договору як приватно-правової категорії.

Якщо науки вищезгаданих галузей права, що перебувають на ме­жі приватно-правових і публічно-правових сфер, характеризуються певною залежністю від постулатів науки цивільного права, то науки тих галузей, що входять до системи приватного права — сімейне і міжнародне приватне право, проникнуті єдністю основних понять, зокрема правоздатності, дієздатності, правовідносин та їх видів, правочинів, права власності тощо, особистих немайнових прав та їх класифікації, сформованих цивілістичною наукою. Концептуаль­ний підхід, визначений останнім часом у цивілістиці, полягає в то­му, що загальні норми і принципи цивільного права можуть засто-

56