§ 2. Види договорів

Різноманітність форм та видів договорів вимагає їх певного впо рядкування і, отже, класифікації, що здійснюється за різ; ознаками. Найважливішою є класифікація за такими ознака; ■ розподіл обов'язків між сторонами (односторонні та двосторо наявність зустрічного відшкодування (відплатні та безопл

468

Глава 33. Цивільно-правовий договір

мент виникнення договору (реальні та консенсуальні). Розрізня­нь також: договори основні і додаткові; основні та попередні; до-^Ю оои укладені на користь контрагентів та на користь третіх осіб; ^Г°говори: речові та зобов'язальні тощо. Певна класифікація за пра­вовими наслідками здійснюється на такі групи договорів, як: дого-_{и П}р₀ передачу майна у власність чи інше речове право (купів-ля-продаж, міна, дарування тощо); договори про передачу майна у тимчасове користування (оренда, лізинг, прокат тощо); договори про надання послуг (доручення, комісія, перевезення тощо); дого­вори на виконання робіт (зокрема підряд); договори на передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні тощо); дого­вори про спільну діяльність (установчий договір тощо), інші групи договорів, виділені за окремими критеріями.

Договори односторонні та двосторонні. Договір є односторон­нім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою сторо­ною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона на­діляється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обо­в'язку щодо першої сторони. До односторонніх договорів можна, зокрема, віднести договори доручення, дарування, займу.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Двосторонніми є більшість цивільно-пра­вових договорів. До договорів, що укладаються більш як двома сто­ронами (багатосторонні договори), застосовуються загальні поло­ження про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому ха­рактеру цих договорів.

Договори відплатні та безоплатні. До відплатних належать договори, за якими кожна зі сторін має отримати від контрагента певне відшкодування (наприклад, при купівлі-продажу, підряді то­що). Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, за­коном або не випливає із суті договору. Більшість цивільно-право­вих договорів є відплатними. До безоплатних треба віднести догово­ри безоплатного користування, дарування, у деяких випадках — до­ручення (коли воно здійснюється безоплатно).

Договори реальні та консенсуальні. Консенсуальними є дого-ори, що набувають сили з моменту досягнення сторонами згоди, реальними — договори, що визнаються укладеними з моменту, ли на підставі досягнутої згоди здійснюється виконання за дого-Р°^м передача контрагенту певного майна. Більшість цивільно­му ^В<^^БИ* Д°^г°ворів є консенсуальними. Реальними є договори зай-

У. зберігання, перевезення вантажу тощо.

ним ^{рЄЧНО п}ЇД^кРеслити, що наведені класифікації договорів є, пев-ном, умовними, оскільки за домовленістю сторін договору в

469

Розділ VI. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

окремих випадках однорідні договори можуть виявитись у різни групах класифікації.

Договори основні та додаткові. Суть поділу договорів на о новні та додаткові полягає у тому, що додаткові договори є залеж­ними від основних, слідують за ними, і в разі визнання недійсним основного договору недійсним є і додатковий. Проте визнання не­дійсним додаткового договору не впливає на дійсність основного до­говору. Додатковими, зокрема, є всі договори, що спрямовані на за­безпечення виконання зобов'язань (зокрема договори застави, пору­ки тощо). Про певну самостійність додаткового договору свідчить те, що він визнається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма суттєвими умовами договору. Суттєві умови додаткового дого­вору можуть міститися і в основному договорі, однак у будь-якому разі йдеться про два договори.

Договори основні та попередні. ЦК України вперше легально дано визначення поняття попереднього договору, хоча у господарсь­кій практиці та звичаях ділового обороту такий вид договору давно відомий. Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умо­вах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (тер­міну), в який має бути укладений основний договір на підставі по­переднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений акта­ми цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основ­ного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, — у письмовій формі.

Сторона, що необґрунтовано ухиляється від укладення договору: передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлеі попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняєть якщо основний договір не укладений протягом строку (терміну). встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі стори направить другій стороні пропозицію щодо його укладення.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в нь ^ немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили поперед договору, не вважається попереднім договором.

470