Глава 10. Об'єкти цивільних прав

цької діяльності та ряд товарів, здійснення операцій з якими дозво­ляється лише на підставі відповідних ліцензій. Це стосується ви­робництва та реалізації алкогольних і табачних виробів, медичних препаратів, здійснення операцій з валютою та ін.

Вилученими з обороту вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом цивільно-правових угод чи іншим чином переходити від однієї особи до іншої. Порушення цього правила тягне за собою ви­знання таких угод недійсними. Реформування української еконо­міки на ринкових засадах значно звузило коло об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єк­ти, вилучені з цивільного обороту), які мають бути прямо встановле­ні законом. Якщо раніше до таких об'єктів належала земля, надра тощо, то нині земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або іншим чином переходити від однієї особи до іншої відповідно до закону, яким визначається певний правовий режим обороту таких об'єктів. Вилученими з обігу є об'єкти, які згідно з законодавством перебувають лише в державній власності, зокрема землі природно-за­повідного фонду, об'єкти історико-культурної спадщини та художні цінності загальнодержавного значення тощо. Вилученими з обігу можна також вважати ядерні матеріали та об'єкти ядерної енергети­ки, що можуть перебувати лише у державній власності.

§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Майно

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть вини­кати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України). Економічні та фізичні властивості речей, їх призначення не є однаковими, внас­лідок чого щодо них виникають різноманітні за характером право­відносини. Законодавством встановлюється певний порядок корис­тування та межі розпорядження річчю, що являє собою правовий режим речей.

Залежно від особливостей правового режиму речей, їх цільового призначення, інших критеріївІвдійснюеться їх класифікація. До ос­новних груп такої класифікації, крім класифікації за ознаками обо-ротоздатності речей, можна віднести: речі рухомі і нерухомі; засоби виробництва та предмети споживання; індивідуально визначені ре­чі та речі, визначені родовими ознаками; речі подільні та неподіль­ні; головні речі та приналежності; речі споживні та неспоживні; складні речі та складові частини речі; продукція, плоди та доходи тощо.

Особливим об'єктом цивільних прав є тварини. Згідно зі ст. 180 ЦК України на них поширюється правовий режим речі, крім випад­ків, встановлених законом. Тварини, занесені до Червоної книги

ПО

України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випад­ках та порядку, встановлених законом.

Засоби виробництва та предмети споживання. Поділ речей на засоби виробництва і предмети споживання з переходом від команд­но-адміністративної економіки на ринкові засади практично втратив своє правове значення. Раніше він мав суттєве значення, оскільки за­соби виробництва фактично були вилучені з обігу і перебували, за де­якими винятками, у державній власності. Нині речі прийнято поділя­ти на основні засоби та оборотні активи, однак цей поділ має більше значення для бухгалтерського обліку, оскільки за ними ведеться окре­мий облік, на основні засоби розповсюджуються норми щодо аморти­зації, що впливає при здійсненні підприємницької діяльності на фор­мування валових затрат, отже, і на оподаткування.

Нерухомі та рухомі речі. Поділ речей на рухомі та нерухомі є традиційним для цивільного права з давніх часів. Однак слід зазна­чити, що відповідно до радянської доктрини цивільного права зі скасуванням приватного права на землю радянське цивільне право відмовилося від такої класифікації. Новим ЦК України визнано за необхідне повернутися до такої класифікації речей, оскільки право­вий режим рухомих і нерухомих речей значно відрізняється один від одного. Правовий режим нерухомості характеризується усклад­неною оборотоздатністю, оскільки потребує здійснення певних про­цедур, пов'язаних з нотаріальним посвідченням і реєстрацією права власності та угод з нерухомістю.

Основною ознакою розмежування рухомих і нерухомих речей є їх зв'язок із землею. Нерухомими речами є земля з багаторічними насадженнями, будинки, споруди як житлового, так і виробничого призначення (мости, тунелі, шляхопроводи) тощо. Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухо­мість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх зне­цінення та зміни призначення. Рухомими є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Деякі вчені до нерухомості відносять і такі об'єкти, як повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, права на які в силу їх високої вартості підлягають державній реєст­рації з огляду саме на режим їх обороту. Однак ці речі не є власне об'єктами нерухомості, оскільки у точному значенні слова не пов'я­зані із землею. Слід зазначити, що ЦК України цілком слушно окремо визначає такі об'єкти та інші речі, на які законом може бути поширений режим нерухомої речі.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмежен­ня цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають дер-

111

8 4-148

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

жавній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і пра-вочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо не­рухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Речі подільні та неподільні. Згідно зі ст. 183 ЦК України по­дільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призна­чення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без значної втра­ти, непомірної шкоди для її цільового призначення.

Юридичне значення поділу речей на подільні та неподільні (хоча у фізичному розумінні кожну річ можна поділити, наприклад, авто­мобіль теж можна розібрати) полягає в тому, що при розділі, зокре­ма спільної власності, подільні речі діляться в натурі, а неподільні поділяються іншим чином: одному із співвласників надається річ, інші отримують грошову чи майнову компенсацію своєї частки.

Речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками (ст. 184 ЦК України). Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізня­ють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Наприклад, автомобіль певної моделі з певними номерними знаками, конкрет­ний будинок, розташований за певною адресою, таін. Річ є визначе­ною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Наприклад, пев­на кількість зерна, борошна тощо.

Юридичне значення поділу речей на визначені індивідуальними або родовими ознаками полягає в тому, що речі, визначені індивіду­альними ознаками, є незамінними. У разі втрати, загибелі або по­шкодження такої речі неможливою є вимога про її повернення в на­турі, можливим є лише відшкодування завданої шкоди. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Це має важливе значення, оскіль­ки, наприклад, при поставці товару (речей, визначених родовими ознаками) неналежної якості покупець має право вимагати постав­ки нової партії товару в натурі.

Речі споживні та неспоживні (ст. 185 ЦК України). Спожив­ною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існувати у первісному вигляді. Наприклад, спожив­ними речами є продукти харчування, сировина, з якої виготовлю-ється продукція, тощо. Неспоживною є річ, призначена для неодно­разового використання, яка зберігає при цьому свій первісний ви­гляд протягом тривалого часу.

112