Глава 9. Відповідальність у цивільному праві

в'язків¹. Визначення цивільно-правової відповідальності як санкції має свої правові підстави². Санкція, як і цивільна відповідальність, забезпечена можливістю ЇЇ реалізації через державний примус і яв­ляє собою засновану на правовій нормі примусову міру³. Слід зазначити, що відповідальність за правопорушення є санкцією, але не всіляка санкція є відповідальністю. Наприклад, усунення пере­шкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України) за змістом є санкцією, яка є наслідком правопорушення. Але така санкція не пов'язана з додатковими об­тяженнями для правопорушника і, отже, є не мірою відповідальнос­ті, а мірою захисту речових прав.

Санкцією є будь-які правові наслідки правопорушення, у тому числі й ті, застосування яких не тягне за собою настання додатко­вих несприятливих наслідків для правопорушника. Санкцією нор­ми права можна вважати не тільки передбачені законом міри дер­жавно-примусового характеру, що застосовуються судом, господар­ським судом або іншими компетентними державними чи громадсь­кими органами, а й передбачені законом міри, які можуть застосову­ватися самостійно уповноваженою особою до зобов'язаної особи у ра­зі порушення останньою цивільних прав або обов'язків⁴. Так, якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втра­тило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ст. 612 ЦК України).

Отже, з одного боку, санкція, яка проявляється у цивільно-пра­вовій відповідальності, є мірою відповідальності за правопорушен­ня, з іншого, — цивільно-правова відповідальність є фактично різ­новидом санкції.

Як санкції, міри відповідальності можуть бути поділені на конфіс-каціині, стимулюючі (штрафні), компенсаційні. Суть і цільова спрямованість кожного з різновидів відображаються в їх назві, а та­кож обумовлюють зміст функціональної спрямованості цивільно-правової відповідальності.

Конфіскаційні санкції — це санкції, що пов'язані з безоплатним вилученням у доход держави майна (наприклад, до особи може бути

¹ Иоффе О. С. Обязательственное право. — М.: Юрид. лит., 1975. — С. 97.

² Лепет О. 9. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проб­ леми). — М., 1981. — С. 23; Красавчиков О. А. Ответственность, мери защитьг и санкции в советском гражданском праве // Проблеми гражданско-правовой ответственности и защитьі гражданских прав. — Свердловск, 1973. — С. 13.

³ Врагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая; общие по­ ложення. — М., 2000. — С. 608.

⁴ Грибанов В. П. Осуществление и зашита гражданских прав. — М., 2000. — С. 312-313.

85

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 9. Відповідальність у цивільному праві

застосовано позбавлення права власності на майно за ріпіенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом (ст. 354 ЦК України).

Штрафні санкції — це ті, які застосовуються до правопорушни­ка незалежно від майнової шкоди, якої зазнала потерпіла сторона внаслідок правопорушення (наприклад, відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від су­ми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання). Від кон-фіскаційних штрафні санкції відрізняються тим, що перші стягую­ться з правопорушника в доход держави, другі — на користь потер­пілої сторони. Суттєвою ознакою штрафних санкцій є те, що вони застосовуються незалежно від наявності збитків. Така незалежність також виражається у тому, що штрафні санкції застосовуються на­віть у розмірі більшому, ніж самі збитки, якщо вони є, і взагалі не­залежно від того, чи подано позов про збитки. Наприклад, за затри­мку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф, а якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки (ст. 922 ЦК України).

Компенсаційні санкції — це ті, що призначені відшкодувати по­терпілій стороні шкоду, заподіяну правопорушником. Як правило, такі санкції застосовуються у випадках невиконання або неналеж­ного виконання зобов'язання із договору або заподіяння шкоди де­ліктом (наприклад, відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, ст. 1177 ЦК України)¹.

Правовою підставою застосування до правопорушника цивільної відповідальності є норма права. Фактичною підставою для застосу­вання міри цивільної відповідальності є скоєння цивільного право­порушення.

Специфічними рисами цивільної відповідальності, які відрізня­ють її від інших видів юридичної відповідальності, є такі.

По-перше, її майновий характер. Застосування цивільно-право­вої відповідальності завжди пов'язане із втратами майнового харак­теру у майновій сфері боржника (відшкодуванням заподіяної шко­ди, сплатою неустойки (штраф, пеня). Навіть коли правопорушення зачіпає особисті немайнові права або завдає моральної шкоди, за­стосування цивільно-правової відповідальності реалізується через

М., 2000. —

Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. С.314-315.

86

стягнення на користь потерпілого грошової суми для відшкодуван­ня збитків або моральної шкоди (ст. 23 ЦК України).

По-друге, цивільно-правова відповідальність завжди є відпо­відальністю одного учасника цивільно-правових відносин перед ін­шим — це відповідальність правопорушника перед потерпілим. Це обумовлено тим, що цивільне право регулює відносини між рівно­правними та автономними суб'єктами, а отже, порушення обов'яз­ків одним суб'єктом завжди тягне за собою порушення прав іншого учасника правовідносин. При застосуванні міри кримінальної від­повідальності правовідносини виникають перш за все між держа­вою і правопорушником, що пов'язано з більшою суспільною небез­пекою кримінальних правопорушень і спрямованістю міри кри­мінальної відповідальності на особу правопорушника з метою викликати позитивні зміни в особистості правопорушника.

У зв'язку з тим, що цивільні правопорушення також можуть за­чіпати інтереси суспільства і держави, цивільне право допускає ви­никнення при застосуванні цивільно-правової відповідальності від­носин між державою і правопорушником. Такі правовідносини реа­лізуються у застосуванні до правопорушника мір конфіскацІйного характеру і носять виключний для цивільного права характер.

По-третє, особливістю цивільної відповідальності є можливість перевищення розміру відповідальності у порівнянні з розміром за подіяної шкоди або збитків (наприклад, застосування штрафної неустойки, завдаток). Слід звернути увагу на те, що штрафна не­устойка за новим ЦК набуває загального характеру і застосовуєть­ся завжди, крім випадків, коли законодавством або договором пе­редбачено інше. Саме в такий спосіб втілюється одна зі специфіч­них ознак цивільної відповідальності у вигляді додаткових обтяжень у майновій сфері правопорушника. Але закон певною мірою намагається регулювати питання застосування цивільно-правової відповідальності на засадах справедливості шляхом зако­нодавчо встановленої можливості зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір фактично завданих збитків. Так, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).

По-четверте, особливістю цивільно-правової відповідальності є застосування рівних за обсягом мір відповідальності за однотипні правопорушення, що забезпечує послідовну реалізацію принципу рівноправності учасників цивільно-правових відносин¹.

Значення цивільно-правової відповідальності відображається в її функціях.

87

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ