Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони

має існувати в об'єктивній формі. При відсутності одного з цих кри­теріїв твір не може виступати як об'єкт авторського права.

У науковій юридичній літературі існують різні думки щодо по­няття творчості. Зазначалося, що творчість — це свідомий та зде­більшого трудомісткий процес, що має своєю метою досягнення ви­значеного результату¹, або творчість є інтелектуальною діяльніс­тю, що закінчується результатом, який дає нові поняття, образи та (або) форми їх втілення, і є ідеальним відображенням об'єктивної дійсності². Визначалася творчість і як діяльність, яка створює щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та унікальністю. Автори даних визначень погоджуються в тому, що з точки зору юриспруденції, авторського права має значення не лише результат творчої праці, а саме твір, який є об'єктом авторсь­кого права.

Показником творчого характеру твору може бути його новизна. Але деякі науковці вважають, що новизна твору поглинається озна­кою творчості. Ознака новизни як самостійна ознака твору харак­терна лише для патентного права і пов'язана з пріоритетом, невідо­мим авторському праву. Авторське право охороняє лише форму тво­ру³. Творча діяльність — це продуктивна розумова, духовна, інте­лектуальна діяльність людини, результатом якої є створення творчо самостійного здобутку науки, літератури, мистецтва. Отже, твор­чість зводиться до встановлення факту самостійного створення ре­зультату інтелектуальної діяльності. Зокрема, у країнах англо-сак-сонської системи права не вимагається, щоб ідея твору або її форма вираження були оригінальними, а лише щоб сама праця була ство­рена безпосередньо автором, а не скопійована ним⁴.

Для авторського права сутність твору, його наукова, літератур­на, художня цінність значення не мають. Авторське право охороняє будь-які твори незалежно від їх призначення, необхідно лише, щоб твір був виражений у будь-якій об'єктивній формі. Така форма мо­же бути письмовою, усною, звуковою, відеозаписом, об'ємно-прос­торовою тощо. Наприклад, до усної форми творів належать промо­ви, доповіді, лекції, проповіді тощо. Об'єктивна форма твору вира­жається за допомогою різних матеріальних носіїв. Це може бути папір, полотно, каміння, дискети тощо.

Серебровский В. И. Вопросьі советского авторского права. — М., 1956. — С. 34. Иоффе О. С. Советское гражданское право: В 3-х томах. — Т. 3. — Ленинград,

₃ 1965.-С. 5.

Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. —

₄ М., 2001. -С. 110-111.

Калятин В. О. Интеллектуальная собственность {Исключительньїе права) — М., 2000. _ с. 33.

402

26*4-148

403

Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

А вторське право не пов'язане з правом власності на матеріаль­ний об'єкт, у якому твір виражено. Передача права власності на ма­теріальний об'єкт права чи володіння матеріальним об'єктом не спричиняє передачу яких-небудь авторських прав на твір, вираже­ний у цьому об'єкті. Винятком є лише право доступу і право сліду­вання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право і су­міжні права» охороні підлягають усі твори як оприлюднені, так і неоприлюднені, як завершені, так і незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Однак забезпечити охорону неопри­людненого твору досить складно. Формою оприлюднення твору є його опублікування, публічний показ, публічне виконання, переда­ча в ефір тощо. Твір вважається оприлюдненим з моменту, коли він став потенційно доступним для відома невизначеного кола осіб, які могли б реально його сприймати. Кількість осіб такого кола значен­ня не має.

Наприклад, випуск за згодою автора екземплярів твору в обіг у кількості, достатній для задоволення розумних потреб публіки, ви­ходячи з характеру твору, вважається опублікуванням твору. Це найбільш поширена форма обнародування літературних, художніх і наукових творів.

Не всі твори відповідно до ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» отримують правову охорону. Не є об'єктами авторського права:

1. повідомлення про новини дня або поточні події, що мають ха­ рактер звичайної прес-інформації;

2. твори народної творчості (фольклор);

3. видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративно­ го характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

4. державні символи України, державні нагороди; символи і зна­ ки органів державної влади, Збройних Сил України та інших війсь­ кових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

5. грошові знаки;

6. розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопе- редач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється пра­ во зиі-§епегіз (своєрідне право, право особливого роду).

404