Глава 4. Порівняльне цивільне право зарубіжних країн

В умовах багатоукладної ринкової економіки функціонують суб'єк­ти у вигляді юридичної особи. їх спільними ознаками є:

• незалежність існування юридичної особи від засновників;

• певна самостійність у цивільному обороті;

• наявність відокремленого майна від її засновників;

• право бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському суді;

• нести (якщо інше не передбачено законом або засновницьким договором) самостійну майнову відповідальність.

Отже, перелічені ознаки схожі з тими, які властиві юридичній особі за законодавством України.

У зарубіжному праві країн Європейської спільноти майнова пра-восуб'єктність юридичних осіб розкривається через категорію пра­во- та дієздатності. Обсяг прав та обов'язків суб'єкта підприємницт­ва міститься в національному законодавстві.

У країнах ЄС обґрунтовувались різноманітні теорії юридичної особи, але найбільшого поширення отримала теорія фікції і теорія реальності юридичної особи. Теорія фікції юридичної особи пов'яза­на з іменем німецького юриста К. Савіньї. Згідно з названою тео­рією лише фізична особа може бути суб'єктом права, юридичні осо­би відповідно до цієї теорії — це штучно створений «фіктивний» суб'єкт права, який, на думку К. Савіньї, створюється виключно з юридичною метою і як проста фікція недієздатний. Дієздатними є лише органи, що об'єднують людей.

Іншим напрямом обґрунтування особливої правосуб'єктності юри­дичної особи є теорія реальності юридичної особи. Ця теорія ще отримала назву органічної теорії і пов'язана з іменем німецького юриста Гірке, який розглядав юридичну особу як реально існуючий суб'єкт права, необхідний для нормального функціонування держа­ви. Така особа існує незалежно від держави як соціальна реаль­ність. Воля юридичної особи розглядається як спільна воля, що відображає спільний інтерес усіх осіб, які є її членами. Коментова­на теорія, на відміну від теорії К. Савіньї, яка обґрунтовувала до­звільний порядок створення юридичної особи, була використана як основа нормативно-явочного порядку виникнення юридичної особи.

Загалом усі юридичні особи в законодавстві та західній докт­рині поділяються на юридичні особи публічного права і юридичні особи приватного права. Для відмежування одних від інших ви­користовують різноманітні критерії, одним з яких є підстава ви­никнення юридичної особи. Якщо юридичні особи публічного права виникають на основі публічно-правового акта, то юридичні

44

особи приватного права виникають на підставі приватно-правово­го акта.

У новому ЦК України юридичні особи також поділяються на приватні і публічні. До ознак юридичних осіб публічного права належить публічний характер мети створення цих суб'єктів права, до юридичних осіб публічного характеру належать державні, ад­міністративно-територіальні одиниці, державні установи, торгові і промислові палати.

Як юридичні особи публічного права у деяких країнах функціо­нують окремі державні підприємства. Порядок створення, правовий статус юридичних осіб публічного права регулюється нормами пуб­лічного права.

Але цивілістична доктрина і законодавство країн ЄС уніфікує правовий статус юридичних осіб публічного і приватного права. Так, Німецьке цивільне уложення зрівняло юридичних осіб публіч­ного права з юридичними особами приватного права щодо відпо­відальності за дії правління і його членів, а також втрати правоздат­ності у разі відкриття процедури банкрутства.

До юридичних осіб приватного права належать також колектив­ні утворення, створені відповідно до цивільного законодавства фізичними особами. Зокрема, відповідно до законодавства Франції основними видами є товариства та асоціації. Товариство утворю­ється шляхом укладення договору, в рамках якого сторони об'єд­нують майно з метою здійснення сумісної діяльності, серед яких розрізняють акціонерні товариства, товариства з обмеженою відпо­відальністю тощо.

Асоціації — це об'єднання осіб, діяльність яких спрямована на досягнення соціальних, культурних, наукових, добродійних цілей. У законодавстві України за своїм статусом схожі до цього виду юри­дичних осіб є об'єднання громадян, що створюються відповідно до однойменного закону. Водночас даний вид юридичної особи не може займатися підприємницькою діяльністю і володіє спеціальною пра­воздатністю.

Юридичні особи в Англії поділяються на корпорації, які представ­ляють сукупність осіб, і одноособові корпорації. При цьому основою розмежування є характер майнової відповідальності компанії перед третіми особами. Право Англії не використовує такий інститут, як установа, зате широко практикується інститут довірчої власності.

Одноособовою корпорацією, тобто такою, що складається з однієї особи, є публічний довірчий власник. Особливою формою юридичних осіб є публічна корпорація — організаційна форма державних під­приємств. Корпорації можуть об'єднуватися у спілки. Такі об'єднан-

45

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

ня (квазікорпорацц) визнаються єдиною структурою для досягнення певних цілей, наприклад, профспілки, але не завжди законодавство Англії визнає їх юридичними особами. Згідно із законодавством Анг­лії профспілки не є юридичними особами, хоча окремими ознаками юридичної особи вони володіють. Так, профспілки мають закріплене за ними відокремлене майно, можуть укладати від свого імені дого­вори, виступати стороною в суді тощо¹.

У законодавстві ФРН юридичні особи поділяються на спілки та установи.

Ознаками спілки є:

• досягнення певної мети, визначеної членами об'єднання;

• структура, що забезпечує організаційну єдність;

• незалежність існування об'єднання від зміни його учасників. Спілки є господарські, мета яких — підприємницька діяльність.

Установи — це юридичні особи, що створюються на підставі одно­сторонньої угоди приватної особи, яка складає установчий доку­мент, визначає мету створення установи і для досягнення цієї мети виділяє майно. Засновник визначає структуру установи, в тому чис­лі органи управління. Крім установчих документів, для створення установи у ФРН необхідно мати дозвіл компетентного органу дер­жавної влади. Після отримання такого дозволу виникає юридична особа, яка володіє закріпленим за нею майном. Майно може бути різноманітним за своєю природою. Установи можуть мати різнома­нітні цілі.

У законодавстві країн розвиненої економіки суб'єкти господарю­вання повинні бути зареєстровані. Як правило, реєстрація здійснюєть­ся у спеціальному реєстрі із зазначенням таких характеристик суб'єк­та, що реєструється, щоб кожний бажаючий міг одержати про нього повну інформацію. При реєстрації, згідно з Торговельним зводом ФРН та Комерційним кодексом Франції, передається засновницький ка­пітал у грошовій та натуральній формі.

Державна реєстрація суб'єктів господарської діяльності у захід­ному законодавстві розглядається як визнання їх суб'єктами права. Виникнення господарської правосуб'єктності пов'язується або з ре­єстрацією у відповідному органі, яким здебільшого є суд, або з опуб­лікуванням відомостей про реєстрацію у спеціальному інформацій­ному виданні. Поряд з інформацією інколи в інформаційному ви­данні передбачається дублювання відомостей про реєстрацію в одній з газет. Реєстрація має бути здійснена протягом певного стро-