Глава 13. Особисті немайнові права

благополуччя (цілісність) особистості; 2) права, що забезпечують ін­дивідуалізацію особистості; 3) права, що забезпечують автономію особистості; 4) немайнові права авторів результатів інтелектуальної діяльності та виконавців¹. Але Т. А. Фадєєва проводить дещо іншу класифікацію: 1) особисті немайнові права, що спрямовані на інди­відуалізацію особистості; 2) особисті немайнові права, що спрямова­ні на забезпечення фізичної недоторканності особистості; 3) особис­ті немайнові права, що спрямовані на недоторканність внутрішньо­го світу особистості та її інтересів².

Ще інші автори використовують змішаний кваліфікаційний критерій, а саме: об'єкт цих прав та мету, на досягнення якої спря­моване право. Зокрема, В. А. Жакенов вирізняє: 1) права, що інди­відуалізують громадян у суспільстві; 2) права, що забезпечують осо­бисту недоторканність; 3) права, що забезпечують збереження таєм­ниці особистого життя; 4) права, що сприяють розвитку особистості та вираженню її творчої індивідуальності.

У юридичній літературі існують й інші погляди щодо класифіка­ції особистих немайнових прав³. Проте, зважаючи, що основним завданням даного підручника є не детальний аналіз усіх існуючих класифікацій особистих немайнових прав, а лише ознайомлення читача з основними поглядами щодо цього питання в цивілістичній науці, тому запропонований законодавцем поділ видається достат­ньо обґрунтованим та таким, що може бути використаний для по­дальшого розгляду конкретних особистих немайнових прав.

§ 3. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існу­вання фізичної особи, відповідно до глави 21 ЦК України, слід від­носити:

• право на життя;

• право на здоров'я;

¹ Малеина М. Н. Личньїе неимущественньїе права граждан {понятие, осуществле- ние, защита): Автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Моск. гос. юрид. акаде- мия. — М., 1997. — С. 11.

² Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М.: ТЕИС, 1996. — Ч. 1. — С. 273-274.

³ Тагайназаров Ш. Гражданско-правовое регулирование личньїх нєимущественних прав граждан в СССР. — Душанбе: Дониш, 1990; Дробьішевская Т. В. Личньїе не­ имущественньїе права граждан и их гражданско-правовая защита. — Красноярск, 2001; Апранич М. Л. Проблеми гражданско-правового регулирования личньїх не- имущественньїх отношений, не связанньгх с имущественньїми: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Санкт-Петербургский гос. ун-т. — СПб., 2001.

147

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОБІДНОШЕННЯ

• право на безпечне довкілля;

• право на свободу та особисту недоторканність;

• право на сім'ю, опіку, піклування та патронатне виховання. Право на життя

Згідно з ч. 1 ст. 281 ЦК України кожна фізична особа має не­від'ємне право на життя. Законодавець не визначає ні особистого немайнового блага «життя», ні самого «права на життя». Проте, аналізуючи чинне законодавство, можна дійти висновку, що під по­няттям «право на життя» слід розуміти таке особисте немайнове право, яке об'єднує два основних аспекти: право на власне життя та право давати життя іншим.

Право на власне життя містить активний та негативний зміст, до яких, зокрема, слід відносити:

• право на фізичне існування, під яким слід розуміти природне право фізичної особи на існування як біологічного, психічного та со­ ціального організму;

• право на фізичну (природну) смерть об'єднує передбачену ч. 4 ст. 281 ЦК України абсолютну заборону задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя (активна евтаназія);

• право на медичні, наукові та інші досліди, тобто юридично за­ кріплена можливість проведення над повнолітньою фізичною осо­ бою різноманітних дослідів лише за умови її вільної згоди (ч. З ст. 281 ЦК України);

• право на усунення небезпеки, що загрожує життю, має мож­ ливість будь-якими не забороненими законом способами захищати від протиправних посягань своє життя, а також життя інших людей (ч. 2 ст. 281 ЦК України) і вимагати усунення небезпеки, яка загро­ жує життю людини, що створена внаслідок підприємницької або ін­ шої діяльності (ст. 282 ЦК України),

Право давати життя іншим є складовою частиною загального права на життя. Призначення цього права полягає у виконанні лю­диною її священної місії — продовження людського роду. Безпереч­но, основним повноваженням, що складає зміст права давати життя іншим, є можливість виконання репродуктивної функції природ ним шляхом. Однак треба звернути увагу на те, що, крім даного пов­новаження, право давати життя іншим — це:

— право на стерилізацію, тобто юридично гарантована можли­ вість проведення медичної операції, що має на меті позбавлення біологічного організму здатності до репродуктивності (відтворен­ ня). Даним правом згідно з ч. 5 ст. 281 ЦК України наділені повно­ літні фізичні особи (як чоловік, так і жінка). Реалізувати це право вони можуть лише за власним бажанням. Стерилізація недієздат-

148