Глава 16. Держава і територіальні громади ...

участь у цивільних правовідносинах безпосередньо через відповідні державні органи чи інших уповноважених осіб, які діють від імені держави, своїми діями створюють для неї цивільні права обов'язки, або опосередковано через створювані нею юридичні особи¹.

Певні питання виникають з приводу правоздатності держави, тобто спектру тих прав та обов'язків, якими наділена держава у ци­вільних правовідносинах. Держава де-юре наділена рівними мож­ливостями з іншими суб'єктами цивільних правовідносин. При цьо­му слід погодитися з авторами, які доводять, що правоздатність держави має і не загальний, і не спеціальний характер², оскільки держава може діяти лише у межах, передбачених законом, водно­час, виключний спектр цих повноважень законодавчо не визначе­ний. Тому видається прийнятною думка окремих науковців про те, що правоздатність держави має цільовий характер³, що є наслідком виконання нею функції носія публічної влади, яку вона здійснює в інтересах усього суспільства.

Поняття та ознаки територіальної громади

як суб'єкта цивільно-правових відносин

Територіальна громада є новим суб'єктом правових відносин, під яким слід розуміти жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-тери­торіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кіль­кох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування >>). Згідно зі ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом терито­ріальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіаль­ною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та об­ласні ради.

Участь держави у цивільних правовідносинах різниться від участі держави у кон­ституційних правовідносинах, оскільки вважається, що в останніх держава діє безпосередньо, коли вона формує волю шляхом всенародного опитування (рефе­рендум), і опосередковано — коли від імені держави діють відповідні органи. Гражданское право; Учебник для вузов / Под ред. Т. И. Илларионовой, Б. М. Гон-тало, В. А. Плетнева. — М., 1998. — С. 140.

Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М.; Проспект, 2000. — Т. 1. — С. 190.

213

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 16. Держава і територіальні громади ...

Держава наділена цільовою, а територіальні громади — спе­ціальною правоздатністю, що визначається для неї законом.

Однак держава і територіальна громада є хоч і не тотожними, проте і не такими, що взаємно виключають один одного, суб'єкта­ми, оскільки попри їх диференціацію наділені також і цілою низ­кою подібних ознак:

1. держава та територіальна громада повинні діяти в інтересах осіб, які складають народ чи відповідну територіальну громаду;

2. держава та територіальна громада, як правило, діють в особі відповідних органів чи їх посадових (службових) осіб. У випадку коли діяльність цих органів буде входити у суперечність з реальни­ ми інтересами народу України чи територіальної громади, то кінце­ вим вольовим актом може бути відповідне волевиявлення останніх у передбаченій законом формі;

3. держава та територіальна громада несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, окрім майна, на яке згід­ но із законом не може бути звернене стягнення.

Отже, держава та територіальні громади є близькими, проте да­леко не тотожними суб'єктами, які у цивільно-правових відносинах діють на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (стат­ті 167, 169 ЦК України).

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК України).

Поняття та ознаки Автономної Республіки Крим як суб'єкта цивільно-правових відносин

Ще одним доволі специфічним суб'єктом цивільно-правових від­носин є Автономна Республіка Крим (далі за текстом — АРК), пра­вовий статус якої визначається розділом X Конституції та іншими законами України, а також Конституцією АРК¹. Так, зокрема, ви­значається, що АРК є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Однак суттєві суперечності виникають на сьогодні щодо правово­го статусу даного територіального утворення як суб'єкта цивільного права України. З одного боку, вона не є територіальною громадою, а з іншого, — вона не є окремою державою, оскільки згідно з п. 2 ст. 2 Конституції України наша держава є унітарною. Тому на сьо­годні АРК слід визнавати як автономне утворення, що є специфіч­ним суб'єктом цивільних правовідносин. При цьому потрібно заува-

жити, що за своєю правовою природою АРК все ж таки тяжіє до ознак, територіальної громади, однак із значно розширеним спект­ром правоздатності, у тому числі і цивільно-правової.