Глава 13. Особисті немайнові права

вони стають об'єктами певних особистих немайнових прав, що ро­бить дані блага ще й юридично значимими.

Аналізуючи ст. 269 ЦК України, слід зазначити, що особисті немайнові права — це юридично гарантовані можливості, які до­вічно належать кожній фізичній особі за законом і характеризують­ся немайновістю та особистісністю.

Отже, для характеристики особистих немайнових прав особи слід керуватися такими основними ознаками:

1. дане право належить кожній особі — це означає, що воно на­ лежить усім без винятку особам (фізичним та юридичним) за умови, що наявність цього права в особи не суперечить її сутності (наприк­ лад, юридична особа не може бути наділена правом на життя, здоро­ в'я, честь, гідність тощо). При цьому всі особи рівні у можливості реалізації та охорони цих прав;

2. дане право належить особі довічно — це означає, що воно на­ лежить фізичній особі до моменту смерті, а юридичній особі — до моменту припинення;

3. дане право належить особі за законом — це означає, що підста­ вою його виникнення є юридичний факт (подія або дія), передбачений законом. Переважна більшість особистих немайнових прав виникає в особи з моменту народження (створення), наприклад, право на життя, здоров'я, свободу та особисту недоторканність, ім'я (найменування) тощо. Однак окремі види особистих немайнових прав можуть виника­ ти в осіб і з іншого моменту, передбаченого законом, наприклад, право на донорство особа має лише з моменту досягнення повноліття, а пра­ во на зміну імені має особа, яка досягла 16 років, тощо;

4. дане право є немайновим — це означає, що в ньому відсутній майновий (економічний) зміст, тобто фактично неможливо визначи­ ти вартість цього права, а відповідно і блага, що є його об'єктом, у грошовому еквіваленті;

5. дане право є особистісним — це означає, що воно не може бу­ ти відчужене (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від особи-носія цих прав та/або передане іншим особам.

Деякі автори вирізняють ще й такі ознаки особистих немайнових прав: специфічність об'єкта¹, індивідуалізація особистості², специфіка

Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / Боброва Д. В., Дзера О. В., Дов-герт А. С. та ін. / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — Книга 1. — С. 257.

Красавчикова Л. О. Понятие и система личньїх, не связанньїх с имущественньїми, прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Ав-тореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Уральская гос. юрид. академия. — Екате-ринбург, 1994. — С. 12-13.

143

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОБІДНОШЕННЯ

Глава 13. Особисті немайнові права

підстав виникнення та припинення¹, безстроковість², незалежність від інших прав³, виключність⁴ тощо. Однак, на нашу думку, дані ознаки мають факультативний характер і не можуть визнаватися та­кими, що характеризують усі без винятку особисті немайнові права.

Що стосується правової природи особистих немаинових прав, то на сьогодні їх цивілістична природа в літературі фактично не оспо­рюється. Однак окремими авторами особистим немайновим правам приписується конституційно-правова природа⁵. Беззаперечно, що в Конституції України, зокрема у розділі другому, закріплюються ос­новні особисті права громадян, однак у ній неможливо та й недо­цільно передбачити основні способи реалізації та охорони цих прав. Це все закріплюється на рівні галузевого цивільного законодавства, де особисті немайнові права дістають свій подальший розвиток. Адже ніхто не буде оспорювати цивілістичну природу права власно­сті лише через те, що основні засади цього права закріплені у ст. 41 Конституції України.

Змістом особистих немаинових прав визнається можливість фізич­ної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфе­рі свого приватного життя (ст. 271 ЦК України). Отже, особисті не­майнові права не є цивільними правами лише з негативним зміс­том, тобто лише з виключною можливістю особи-носія вимагати захисту у випадку порушення, загрози порушення, невизнання чи оспорення цих прав. Дані права містять і активний зміст, тобто можливість вчиняти певні активні дії, спрямовані на їх реалізацію, у передбачених законом межах.

Наявність передбачених законом меж реалізації особистих не­маинових прав фізичної особи свідчить про те, що вони не є абсо­лютними. При цьому, відповідно до ст. 274 ЦК України, обмеження особистих немаинових прав фізичної особи, передбачених Консти­туцією України, мають встановлюватися Конституцією, обмежен-

Жакенов В. А. Личнше неимущественньїе права в советском гражданском законо-дательстве: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Институт государства и права АН СССР. — М., 1984. — С. 9.

² Советское гражданское право: В 2 ч. / Безрук Н. А., Бойко О. В., Брагинский М. И. и др. / Отв. ред. В. А. Рясенцев. — М.: Юрид. лит., 1986. — Ч. 1,— С. 186.

³ Суховерхий В. Л. Личньїе неимущественньїе права в советском гражданском пра­ ве: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.712 / Свердловский юрид. ин-т. — Сверд- ловск, 1970. — С. 5.

⁴ Гражданское право: Учебник: В 2 томах / Под ред. Е. А. Суханова. — М.: Век, 1998. — Т. 1 — С. 726.

³ Воєводин Л. Д. Содержание правового положення личности в науке советского го-сударственного права // Советское государство и право. — 1965. — № 2. — С. 48; Матузов Н. И. Суб-ьективньїе права граждан СССР: Автореф. дис. канд. юрид. на­ук. — Ленинград, 1964. — С. 19.

144

ня особистих немаинових прав, передбачених ЦК України або зако­нами, мають бути визначені ними також. Слід вирізняти як загаль­ні межі реалізації особистих немаинових прав (наприклад, заборона порушення прав інших осіб), так і спеціальні межі, характерні ли­ше окремим особистим немайновим правам (наприклад, коли ін­формація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоро­в'я або стан здоров'я її батьків (усиновлювачів), опікунів, піклу­вальників, зашкодити процесу лікування, то право на інформацію про стан здоров'я може бути обмежене).

Ще однією особливістю реалізації особистих немаинових прав є те, що вони мають здійснюватися особою, як правило, самостійно. Проте в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або станом здоров'я не можуть самостій­но здійснювати свої особисті немайнові права, ЦК України допускає здійснення їх права батьками (усиновлювачами), опікунами, піклу­вальниками (ст. 272 ЦК України).

Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повнова­жень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немаи­нових прав.

Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професій­ні обов'язки яких стосуються особистих немаинових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бу­ти порушені (ст. 273 ЦК України).