Глава 29. Захист права власності

за допомогою якого була б отримана більш досконала система захис­ту майнових прав.

Рекомендована література:

Погрібний С. О. Володіння у цивільному праві. — Одеса: Юрид. літ., 2002.

Скловский К. И. Собственность в гражданском праве. — М.: Дело, 2000.

Дождев Д. М. Основание защитьі владения в римском праве. — М.,

1996.

Покровскип И.А. Основньїе проблемьі гражданского права. — М., 1998.

Глава 29 Захист права власності

§ 1. Основні засади захисту права власності

Забезпечуючи охорону та захист відносин власності в Україні, цивільне право вирішує декілька завдань. По-перше, право забез­печує стабільність відносин власності у суспільстві, що досягаєть­ся шляхом законодавчого врегулювання відносин власності. По-друге, воно забезпечує відновлення порушених відносин власнос­ті, якщо таке трапляється, та притягнення до відповідальності осіб, які є винними у таких порушеннях. Тобто під захистом пра­ва власності у цивільному праві розуміється низка передбачених законодавством заходів, що вживаються у випадках порушення цього права та спрямовані на захист і відновлення відносин влас­ності.

Захист відносин власності в Україні здійснюється на підставі за­гальних засад, визначених ст. 386 ЦК України та ст. 48 Закону України «Про власність»¹, серед яких слід зазначити:

1. рівний захист усіх суб'єктів права власності, що притаманний суспільству, економіка якого базується на ринкових засадах та на­ явності багатьох форм власності, що є рівноправними. Зазначена засада, окрім ЦК України, передбачена ст. 13 Конституції України² та статтями 2, 48 Закону України «Про власність»;

2. неможливість позбавлення особи права власності протиправ­ ним пі ляхом;

3. наявність у власника права вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов'язані з позбавленням

¹ ВВР УРСР. — 1991. — № 20. — Ст. 249.

² БВР. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

364

володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод з боку ін­ших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном, включаючи право на звернен­ня до суду у випадках, коли власник має підстави передбачати можли­вість порушення свого права власності іншою особою, з вимогою про за­борону вчинення нею дій, що можуть порушити право власності, або з вимогою про вчинення дій для запобігання такому порушенню;

4. наявність у власника права на отримання відшкодування, за­ вданої йому майнової та моральної шкоди;

5. захист права власності здійснюється судом, господарським або третейським судом;

6. наявність у власника права на відшкодування з боку держави заподіяних збитків у разі прийняття державою законодавчого акта, який припиняє права власності. При цьому збитки відшкодовуються власнику в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи неодержані доходи;

7. поширення положень щодо захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного гос­ подарського відання, оперативного управління або на іншій підста­ ві, передбаченій законом чи договором, включаючи права на захист цієї особи свого володіння від власника.