Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони

4. вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, що використовувалися переважно для виготовлення товарів з пору- шенням права інтелектуальної власності;

5. застосування разового грошового стягнення замість відшко­ дування збитків за неправомірне використання об'єктів права ін­ телектуальної власності. Розмір стягнення визначається відпо­ відно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають суттєве значення;

6. опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

§ 2. Авторське право і суміжні права

Регулюванню авторських і суміжних прав у ЦК України присвя­чені глава 36 «Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)» і глава 37 «Право інте­лектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та про­граму (передачу) організацій мовлення (суміжні права)». Детально положення кодексу розкриті у спеціальному Законі України *Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. (в редакції Закону України від 11 липня 2001 р. № 2627-ПІ). Джерелами ав­торського права є також інші закони з різних напрямів наукової, літературної і художньої творчої діяльності, що були прийняті Вер­ховною Радою України за останні десять років. Серед них — Основи законодавства України про культуру (1992 р.)¹, закони України «Про Інформацію» (1992 р.)², «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992 р.)³, «Про науково-технічну інформацію» (1993 р.)⁴, «Про телебачення і радіомовлення» (1993 р.)⁵, «Про рекламу» (1996 р.)⁶, «Про видавничу справу» (1997 р.)⁷, «Про кінематографію» (1998 р.)⁸, «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» (2000 р.)⁹ та ін.

Важливими джерелами українського авторського права і суміж­них прав є міжнародні договори і угоди, зокрема Бернська конвенція

¹ ввр.

² ввр.

³ ввр.

⁴ ввр.

⁵ ввр.

⁶ ввр.

⁷ ВВР.

⁸ ВВР.

⁹ ВВР.

• 1992.

• 1992.

• 1993.

• 1993.

• 1994.

• 1996.

• 1997.

• 1998.

• 2000.

400

№ 21. — Ст. 294. № 48. — Ст. 650. № 1. — Ст. 1. № 33. — Ст. 345 № 10. — Ст. 43. № 39. — Ст. 182. № 32. — Ст. 206. № 22. — Ст. 114. № 5-6. — Ст. 46.

про охорону літературних і художніх творів (1886 р.)¹, Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961 р.)², Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фоно­грам (1971 р.)³, Брюссельська конвенція про розповсюдження сиг­налів, що несуть програми, які передаються через супутники (1974 р.)⁴, Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.)^а. На­ціональне законодавство у сфері авторського права базується на принципі, зазначеному в ст. 5 Закону України «Про авторське пра­во і суміжні права»: «Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встанов­лено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору».

1. Поняття, об'єкти та суб'єкти авторського права Авторське право — це сукупність норм цивільного права, якими регулюються відносини щодо визнання авторства й охорони творів науки, літератури і мистецтва, встановлення режиму їх викорис­тання, наділення їх авторів немайновими і майновими правами, за­хисту прав авторів та інших правоволодільців.

Об'єкти авторського права

Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 8) визначено, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1. літературні письмові твори белетристичного, публіцистич­ ного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

1. виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

2. комп'ютерні програми;

3. бази даних;

4. музичні твори з текстом і без тексту;

2. драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографіч­ ні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

5. аудіовізуальні твори;

6. твори образотворчого мистецтва;

401

Інтелектуальна власність: Словник-довід ник. — Т. 1. — К.: Ін Юре, 2000. Там само. Там само. Там само. Там само.

264-148

Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мис­ тецтва;

10. фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способа­ ми, подібними до фотографії;

11. твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декора­ тивного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктів промислової власності;

12. ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні тво­ ри, що стосуються географи, геологи, топографи, техніки, архітек­ тури та інших сфер діяльності;

13. сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14. похідні твори;

15. збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координа­ цією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

16. тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитруван- ня українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

17. інші твори.

Об'єктом авторського права може бути як твір в цілому, так і йо­го окрема частина, що відповідає критеріям охороноздатності і мо­же використовуватися самостійно.

М.: Ладомир, Издательство

Липцик Д. Авторское право и смежньїе права. ЮНЕСКО, 2002. — 788 с.

- Шєршеневич Г. Ф. Авторское право на литературньїе произведения. — Казань, 1891. — С. 154.

Гаврилов 9. П. Комментарий к закону об авторском праве и смежньїх правах. М., 1996. — С. 25, 32.

Для визначення об'єкта авторського права необхідно розуміти, що означає термін «твір». Однак у законодавстві з авторського права жодної країни немає визначення поняття «твір»¹. Національне зако­нодавство також не дає чіткого визначення цього поняття. Науковці неодноразово звертали увагу на складність у визначенні твору як предмета авторського права². Багато дослідників розглядають твір як результат творчої діяльності автора, виражений в об'єктивній формі³. Це означення містить два загальних критерії охороноспромо-жності об'єктів авторського права. За першим критерієм авторське право поширюється лише на ті здобутки науки, літератури і мистецт­ва, що є результатом творчої діяльності людини. За другим — твір