§ 3. Зміст договору

Зміст договору становлять умови, що визначаються на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, що є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Власне, це ті умови, на яких сто­рони погодилися виконувати договір.

Сторони мають право укласти договір, в якому є елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному дого­ворі застосовуються у відповідних частинах положення актів ци­вільного законодавства про договори, елементи яких є у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із су­ті змішаного договору.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови виз] чаються відповідно до типових умов договорів певного виду, опр люднених у встановленому порядку.

Якщо у договорі відсутнє посилання на типові умови, такі умов можуть застосовуватись як звичай ділового обороту відповідно ст. 7 ЦК України.

472

Глава 33. Цивільно-правовий договір

Ч міст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобо-, _яння визначається тими правами та обов'язками, які взяли на

^В йе учасники договору відповідно до умов договору, закріплені і

сформульовані у договорі.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладе-м якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних

умов договору.

істотними є умови, що формують договір у цілому та його окремі види. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для дого­ворів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Отже, поряд з визначен­ням предмета договору, істотними є ті умови, що встановлені зако­ном. Наприклад, законами визначаються істотні умови договорів оренди державного і комунального майна, концесійних договорів, договорів про розподіл продукції, зовнішньоекономічних контрак­тів тощо. Істотними є також умови, які хоча прямо і не вказані в за­коні, але є необхідними для договорів даного виду, наприклад, ціна в оплатних договорах, строк у договорах майнового найму тощо.

Ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), що встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у ви­падках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни у договорі після його виконання не допускається. Як­що ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходя­чи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укла­дення договору.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійсни­ти свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. За загальним правилом договір набирає чинності з моменту його укла­дення. Проте сторони можуть домовитися і встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до йо­го укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідаль-°сті за його порушення, що мало місце під час дії договору.

■Істотними закон визначає ті умови, на внесенні яких до договору аполягає сторона договору. Це можуть бути будь-які умови, напри-

^аД> умови щодо забезпечення виконання зобов'язань, щодо по-Рядку виконання

та прийняття виконання за договором тощо.

473

Розділ VI. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

■

Нарівні з істотними умовами договорів цивільно-правова докт на також виділяє звичайні та випадкові умови. За відсутності ^РИ гального визначення цих понять (на противагу істотним умовам! ^Є нують різні точки зору та різна класифікація звичайних та випал кових умов. Узагальнюючи висловлені точки зору, треба сказати що звичайними є ті умови договору, які базуються на диспозитив' них нормах закону або звичаях. їх внесення до тексту договору не р обов'язковим, їх наявність чи відсутність не впливає на факт укла дення договору, вони не потребують окремого погодження, однак стають обов'язковими для сторін у силу самого факту укладення до­говору. Такими умовами можуть бути, наприклад, умови щодо від­шкодування завданої шкоди, порядку розгляду спорів — за відсут­ності таких домовленостей у договорі ці питання будуть вирішува­тися відповідно до загальних норм права. Випадковими вважаються ті умови договору, які хоч і не мають значення для укладення дого­вору, але набувають юридичного значення лише у разі їх включен­ня до самого договору (на противагу звичайним умовам, що стають обов'язковими у силу самого факту укладення договору). Випадко­вими, як правило, розглядаються умови щодо питань, які або взага­лі не врегульовані законодавством, або певним чином виходять за межу нормативно встановлених диспозитивних норм, але щодо яких існує домовленість сторін договору.

Важливе значення при укладенні і виконанні договорів, а особ­ливо у разі вирішення спорів, має тлумачення умов договору. ЦК Української РСР 1964 р. не містив легального визначення поняття тлумачення умов договору, що мало наслідком різні підходи при вирішенні спорів за договорами. Новий ЦК України заповнив цю прогалину в законодавстві і визначив загальні підходи до тлума-ченння договорів. Відповідно до статей 213 та 637 ЦК України зміст договору може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін тлумачення змісту договору може б ти здійснено за рішенням суду. При тлумаченні змісту договору о> реться до уваги однакове для всього змісту правочину значенн слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері від» син значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значеї термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин договору, зміст встановлюється порівнянням відповідної частини договору змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за зазначеними правилами немає можливості визе справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги берутьс та договору, зміст попередніх переговорів, усталена практика . син між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша пов

474