Глава 5. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна

У законодавстві США закріплено такі підстави припинення догово­ру: виконання договору; мирова угода; новація; звільнення від зобо­в'язання; анулювання. Крім анулювання, за угодою сторін у зако­нодавстві передбачені підстави анулювання договору в односторон­ньому порядку.

Порівняльний аналіз цивільного права зарубіжних країн сприя­тиме гармонізації відповідного законодавства України в умовах по­глиблення міжнародних інтеграційних процесів.

Рекомендована література:

Цвапгерт К., Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — М., 1998.

Гражданское и торговое право капиталистических государств / Василь­єв Е. А., Зайцева В. В., Костин А. А. и др. / Отв. ред. Е. А. Васильєв. — М., 1993.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативних актов: гражданские и торговьіе кодекси / Под ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. — М., 1986. Давид Р., ЖоффреСпинози К> Основньїе правовьіе системи современнос-ти. — М., 1996.

Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996. Основньїе институтьі гражданского права зарубежньїх стран: сравни-тельно-правовое исследование / Залесский В. В., Авилов Г. Е., Виль-данова М. М. и др. / Руководитель авторского коллектива В. В. За­лесский. — М., 1999.

Глава 5 Цивільне право як наука і навчальна дисципліна

§ 1. Поняття та предмет науки цивільного права

Наука цивільного права (цивілістика, цивільно-правова доктри­на) — це система теоретичних поглядів, понять, ідей, теорій та кон­цепцій у сфері цивільно-правових відносин. Науку цивільного пра­ва не можна змішувати з одноіменними галуззю права, галуззю за­конодавства і навчальною дисципліною. Цивільне право як галузь права — це система норм, що регулюють певні суспільні відносини. Цивільне законодавство охоплює сукупність нормативних актів, які містять норми цивільного права. Навчальний курс цивільного права ґрунтується на вивченні положень та висновків цивілістичної науки, змісту цивільного права, цивільного законодавства та їх практичному застосуванні.

50

Цивільно-правову науку слід розглядати як один з елементів структури юридичної науки в цілому. Якщо єдиним предметом юридичної науки вважається поняття права і всі його аспекти у тео­ретично-пізнавальному прояві, то предметом кожної окремої юри­дичної науки, у тому числі і цивільного права, є конкретний аспект поняття певної галузі права, певний елемент юридичної дійсності.

Предметна характеристика цивільного права як аспекту поняття права означає, що предметом науки цивільного права є поняття ци­вільного права.

Предметом науки цивільного права є норми цивільного права, їх зміст та сутність, проблеми застосування.

Предмет науки необхідно відрізняти від об'єкта наукового вив­чення.

Слід сказати, що об'єкт науки — це все те, що ми знаємо про ньо­го до наукового вивчення, а предмет — це те, що ми знаємо після наукового вивчення¹. Отже, об'єктом науки цивільного права є ци­вільно-правові явища в їх розмаїтті, а предметом — сутність власти­востей цивільно-правових явищ.

Слід підкреслити, що предмет науки цивільного права відрізня­ється від предмета цивільного права. Він є ширшим за обсягом і не зводиться до тлумачення, догматичного аналізу цивільно-правових норм.

Попередня характеристика предмета науки цивільного права вимагає подальшого уточнення. Така необхідність обумовлена існу­ванням певних складових елементів предмета цивільно-правового наукового дослідження, що слід вважати складовими частинами да­ного предмета.

Наукою цивільного права вивчаються: поняття цивільного права та його місце у правовій системі, закономірності розвитку цивіль­но-правових норм, їх зміст, формулюються загальні принципи з ме­тою створення цілісної системи для ефективного застосування при регулюванні суспільних відносин, що неможливе без вивчення особ­ливостей самих суспільних відносин. Це являє собою догму цивіль­ного права, входить до предмета цивільно-правової науки і складає його першу частину.

До предмета дослідження цивілістики входить також вивчення історії вітчизняного цивільного права, пов'язаної з багатолітнім до­свідом розвитку науки цивільного права, підґрунтям якої стали до­слідження римських вчених (їх висновки у Стародавньому Римі на­віть мали нормативний характер, як наприклад, Дігести Юстініана,

¹ Несесянц В. С. Юриспруденция: Введение в курс общей теории права и государст-ва. — М., 1998.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

що являють собою твори відомих римських вчених). Це друга скла­дова частина предмета науки цивільного права.

Третьою складовою частиною предмета цивільно-правової науки слід вважати порівняльний аналіз цивільно-правового розвитку в зарубіжних країнах, вивчення зарубіжного законодавства та до­свіду і знань зарубіжної цивільно-правової доктрини.

Слід зазначити, що у правовій державі суспільні відносини, що складають предмет цивільного права, повинні підлягати критичній оцінці з точки зору добра і справедливості. Це зумовлюється існу­ванням у цивільно-правовій науці прагнення досягти певних ідеа­лів добра і справедливості в цивільно-правовому регулюванні. Дана проблема вирішується за допомогою цивільно-правової політики¹. Вона має справу з вивченням того, як повинні розвиватися суспіль­ні відносини і яким має бути досконале правове регулювання, що є доцільним, розумним і справедливим. Цивільно-правова політика як складова частина науки цивільного права вивчає сучасні тенден­ції економіко-правового розвитку, прогнозує розвиток цивільно-правових явищ. Зазначене є також складовою частиною цивільно-правової науки.

Отже, цивілістика вивчає поняття цивільного права та його міс­це у системі права, історичний розвиток, аналізує чинне законодав­ство та закономірності розвитку цивільно-правових норм, їх зміст і систематизацію, досягнення зарубіжної цивільно-правової доктри­ни, проводить порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного за­конодавства, прогнозує сучасні тенденції розвитку цивільного пра­ва на підставі оцінки сучасних суспільних відносин, які складають предмет цивільно-правового регулювання.

Необхідно також вирізнити зміст цивільно-правової науки: су­купність знань щодо цивільно-правових явищ, які молена система­тизувати за основними розділами цивілістики. До них належать вчення про правовідносини, вчення про правоздатність, вчення про цивільно-правову відповідальність, про юридичні факти тощо. Роз­діли знань, що складають зміст цивілістики, не збігаються з систе­мою цивільного права.

Положення цивільно-правової науки не тільки складають основу для створення цивільно-правових норм, а й розробляють самостійні теоретичні категорії, як наприклад, цивільно-правовий обіг — су­купність угод усіх учасників і зобов'язальні відносини, що виника­ють на підставі цих угод.

Отже, наука цивільного права — це систематизовані знання про цивільно-правові явища, їх властивості і закономірності розвитку,

Муромцев С. Что такое догма права? // Юрид. вестник. — 1884. — № 3.

52