§ 2. Система цивільно-правових засобів захисту права власності

Предметом захисту цивільного права є цивільні права та ін­тереси, які не суперечать загальним засадам цивільного законодав­ства (ст. 15 ЦК України). Загальний перелік заходів захисту цивіль­них прав міститься у ст. 16 ЦК України та є предметом розгляду окремої глави підручника. Що ж до поняття захисту права власнос­ті та інших речових прав, то воно є складовою частиною більш ши­рокого поняття захисту цивільних прав та інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуван­ням передбачених цивільним законодавством заходів захисту. Під останніми слід розуміти встановлені законом матеріально-правові примусові заходи, завдяки яким здійснюється захист відновлення або визнання порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Заходи, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист від­носин власності, за своєю юридичною природою є неоднорідними і поділяються на кілька груп. Закон не містить певної класифікації засобів захисту права власності, однак вона розроблена у науці ци­вільного права. Як правило, заходи, що забезпечують захист відно­син власності, поділяються на речово-правові та зобов'язально-пра­вові. Речово-правові заходи спрямовані безпосередньо на захист пра-

365

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ

ва власності як абсолютного права. Вони захищають повноваження власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке є індивідуально-визначеним та існує у натурі за умови, що по­рушення права власності не пов'язано з невиконанням зобов'язань, що існували між власником та особою, яка порушила його право. До речово-правових заходів належать: позов власника про витребу­вання майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний по­зов), позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння (негаторний позов), позов про визнання права власності. Зазначені позови є абсолютними, оскільки спрямо­вані на захист абсолютного права власника, та можуть бути заявле­ні до будь-якої третьої особи, яка порушила це право.

Вказані заходи протиставляються зобов'язально-правовим заходам захисту відносин власності, які, на відміну від речово-правових, засто­совуються у випадках, коли власник пов'язаний з правопорушником зобов'язальними відносинами. Отже, за умови наявності між власни­ком та правопорушником зобов'язальних відносин, що бувають, як правило, договірними, речово-правові заходи захисту відносин власно­сті не можуть бути застосовані. Прикладом зобов'язально-правових заходів захисту відносин власності є позов про витребування майна від особи (зберігач, орендар, перевізник), якій воно було передано за дого­вором та яка не виконала зобов'язань щодо його повернення у встанов­лений договором строк. До зобов'язально-правових заходів захисту відносин власності також належать позов про відшкодування завданої власнику шкоди, позов про повернення майна, що придбане або збере­жене за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав та ін. Зазна­чені заходи захисту права власності мають відносний характер, оскільки враховують конкретні зобов'язальні правовідносини між сто­ронами та можуть мати своїм об'єктом будь-яке майно.

Зазначеним дві групи заходів захисту не охоплюють усіх заходів захисту права власності, тому можна визначити ще одну групу захо­дів захисту, об'єднавши в ній інші заходи, наприклад, норми щодо визнання правочинів недійсними, норми щодо захисту права помер­лих та осіб, визнаних безвісти відсутніми або оголошеними помер­лими та ін. У науці цивільного права існують й Інші, більш детальні класифікації заходів захисту відносин власності, які містять додат­кові критерії такої класифікації, наприклад, з точки зору підстав виникнення та припинення права власності або заходів захисту, що витікають з різних інститутів цивільного права¹.

Цивільне право України / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — Т. 1. — С. 529; Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М.: Проспект, 1997. — Т. 1. — С. 442-443; Гражданское право / Под ред. Е. А. Суханова. II.; Бек, 2002. — Т. 1. — С. 611-615.

366