Рекомендована література:

Автаева Н. Е., Волошин Н. П. Гражданско-правовая защита социалис-тической собственности. — М.: Юрид. лит., 1974.

Венедиктов А. В. Гражданско-правовая охрана социалистической соб­ственности. — М.: Юрид. лит., 1954.

Грибанов В. П. Предельї осуществления и защитьі гражданских прав. — М.: Из-во МГУ, 1992.

Скворцов О. Ю. Вещньїе иски в судебно-арбитражной практике. — М., 1998. Толстой Ю. К. Собственность и оперативное управление // Проблеми гражданского права. — Ленинград, 1987.

Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2000.

Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. — К., 1997. — С 88-94.

Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних спра­вах. — к., 1995. — № і. — С. 437-441.

377

Глава ЗО. Спадкове право

Розділ IV. СПАДКОВЕ ПРАВО

Глава ЗО Спадкове право

§ і. Загальні положення про спадкування

Спадкове право — це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку із спадкуванням. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкода­вця), до інших осіб (спадкоємців). У законі закріплюється тради­ційний для цивільного права підхід, згідно з яким до складу спад­щини належать усі права та обов'язки спадкодавця. їх перехід до спадкоємця здійснюється у порядку правонаступництва. Спадкове правонаступництво має універсальний характер. Це означає, що спадкоємець спадкує всі права та обов'язки спадкодавця, за винят­ком тих, які за своєю природою не можуть бути передані іншій осо­бі. Спадкоємець не може частково прийняти спадщину або частково відмовитися від неї.

Склад спадщини має деякі особливості:

по-перше, у порядку спадкування переходять лише ті права та обов'язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Широко відо­мим є вислів римських юристів, що ніхто не може перевести більше прав на іншого, ніж він мав би сам (Б. 50.17.54 Шріапиз ИЬго 46 аа ейісіит);

по-друге, права та обов'язки спадкодавця переходять до право­наступників як єдине ціле з урахуванням усіх забезпечувань та об­тяжувань. Якщо право спадкодавця було забезпечене, наприклад, заставою, то це забезпечення переходить і до його правонаступни­ків, які у разі невиконання зобов'язання боржником мають право вимагати звернення стягнення на предмет застави;

378

по-третє, деякі права та обов'язки особи не входять до складу спадщини і не переходять до правонаступників. Це такі права та обов'язки, що безпосередньо пов'язані з особистістю спадкодавця. Згідно зі ст. 1219 ЦК України до них, зокрема, належать:

1. особисті немайнові права;

2. право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3. право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4. права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, вста­ новлені законом;

5. права та обов'язки особи як кредитора або боржника, якщо во­ ни нерозривно пов'язані з його особою й у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою (ст. 608 ЦК України).

Склад спадщини (обсяг прав та обов'язків спадкодавця), коло спад­коємців, виникнення права на спадкування та деякі інші важливі мо­менти, пов'язані з часом відкриття спадщини. Важливе значення має точне визначення дня смерті спадкодавця. Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. У деяких випадках спадщина відкривається щодо двох осіб, які мають право спадкувати одна після одної (комморієнтів). Відповідно до ч. З ст. 1220 ЦК України, якщо протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадку­вати одна після одної (комморієнти), спадщина відкривається одноча­сно і окремо щодо кожної з них. При цьому конкретна година смерті кожної особи значення не має. Якщо подружжя загинуло внаслідок автомобільної аварії протягом однієї доби, але з певним проміжком у часі, спадщина відкривається одночасно. Внаслідок цього той з по­дружжя, який помер першим, не стає спадкодавцем другого і, навпа­ки, той з подружжя, хто помер останнім, не набуває права на спадку­вання майна. Якби особи померли одна після одної навіть із невели­ким розривом у часі, але протягом різних діб, спадщина відкривається на загальних підставах і особа, яка померла останньою, вважалася по­мерлою після відкриття спадщини. Якщо вона не встигла її прийняти (що скоріше за все має місце в такому випадку), право на прийняття належної їй частки у спадщині переходить до її спадкоємців за прави­лами спадкової трансмісії (ст. 1276 ЦК України).

Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, по­мерли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. * Цьому випадку спадщина відкривається одночасно й окремо щодо

379

Розділ IV. СПАДКОВЕ ПРАВО

Глава ЗО. Спадкове право

кожної з цих осіб (ч. 4 ст. 1220 ЦК України). У такому разі має міс­це припущення щодо часу настання смерті осіб, тому ця норма за­стосовується до випадків, коли конкретний час смерті осіб визначи­ти не можна. Якщо особи померли під час спільної небезпеки (ава­рії, катастрофи тощо), але відомо, що один з них пережив іншого і помер пізніше (у різні доби), спадкування здійснюється за правила­ми спадкової трансмісії.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадко­давця. Якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезна­ходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсут­ності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини ру­хомого майна. Визначення місця відкриття спадщини важливе тому, що саме за ним здійснюються заходи щодо охорони спадково­го майна та видаються свідоцтва про право на спадщину.

Спадкодавцем може бути лише фізична особа. Якщо йдеться про спадкування за заповітом, то спадкодавцем може виступати лише дієздатна особа, яка розуміє значення своїх дій і може ними керува­ти. Коло спадкоємців є значно ширшим. Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщи­ни, а також юридичні особи та інші учасники цивільних відносин — держава, територіальні громади, АРК тощо. Особливість полягає у тому, що фізичні особи можуть бути спадкоємцями як у силу пря­мого припису закону (спадкоємці за законом), так і в силу заповіту спадкодавця (спадкоємці за заповітом), водночас як усі інші особи (юридичні особи, держава тощо) можуть набути право на спадку­вання лише за заповітом. Виняток із цього правила міститься у ст. 1277 ЦК України. Територіальна громада може набувати право власності на майно, яке визнано судом відумерлим.

Закон визначає випадки усунення спадкоємців від права на спад­кування (ст. 1224 ЦК України), які стосуються двох категорій фізичних осіб. До першої категорії належать особи, які в силу зако­ну взагалі не мають права на спадкування (особи, які вчинили про­типравні дії проти спадкодавця або можливих спадкоємців, умис­но перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, були позбавлені батьківських прав тощо). Достатньо встановити один із фактів, вка­заних у законі, для того щоб усунути спадкоємця від спадкування. До другої категорії належать особи, які можуть бути усунені від спадкування за рішенням суду. Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляла­ся від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

380