Глава 32. Загальні положення про зобов'язання

2) уповноваженій особі кореспондується певний зобов'яза суб'єкт, відомий уже на момент виникнення зобов'язання. Інше ложення виникає у речових правовідносинах, в яких уповноваж ному суб'єкту протистоїть необмежене коло осіб, тобто він має г вовідносини з усіма іншими особами;

3. у змісті суб'єктивного права в зобов'язанні найбільше значення має можливість уповноваженої особи вимагати певної поведінки у зс бов'язаних осіб, що іменується правом вимоги. Тому саме поведінка останніх, як правило, зумовлює реалізацію цього права. У речових правах головним є те, що уповноважена особа може діяти певним чи­ ном самостійно (володіти, користуватися і розпоряджатися майном), внаслідок чого вона реалізує це право без допомоги зобов'язаної особи-'

4. головний зміст обов'язку боржника в зобов'язанні становить перевага у здійсненні активних дій, причому їх зміст конкретизу­ ється в законодавстві чи договорі. Утримання від дій є лише додат­ ковим елементом. У речових відносинах, навпаки, на перший план виходить саме утримання від дій, що порушують суб'єктивне право уповноваженої особи, і цей обов'язок визначається в самій загаль­ ній формі — не порушувати право вказаної особи. У чому має вира­ жатися така поведінка, законодавство не вказує;

5. суб'єктивні права в зобов'язанні залежать від його виникнен­ ня, типу і виду зобов'язання. У речових правовідношеннях суб'єк­ тивні права спираються виключно на норми законодавства, що пря­ мо передбачають види і зміст цих прав.

Наведені найважливіші особливості зобов'язання характеризу­ють його як правовідношення відносне, водночас речове правовідно-шення за пануючою концепцією розглядається як абсолютне- Не­зважаючи на відмінності вказаних типів правовідносин, вони вза­ємопов'язані та взаємозалежні. Так, зобов'язання може бути способом реалізації власником правомочності розпоряджатися річ­чю або набуття права власності на неї.

Зобов'язання, як і будь-яке інше цивільне правовідношення, складається із тих самих елементів, що мають певну специфіку саме як зобов'язальні правовідношення. Суб'єкти зобов'язальних право відносин — це як фізичні, так і юридичні особи. Уповноважена ос< дістала назву кредитора, а зобов'язана — боржника. Юридичні об'єктом зобов'язання визнається певна поведінка зобов'язаної осо­би, але на перший план виступають позитивні дії боржника. Ли іноді негативна поведінка суб'єкта виступає як доповнення або і слідок активної функції, що виконується боржником¹.

1998.

Зобов'язальне право: Теорія і практика / За ред. О. В. Дзери. — С. 10-11.

458

Зміст зобов'язальних правовідносин утворюють суб'єктивні пра-

„ _Оя_ов'язки їх учасників. Але специфіка саме зобов'язальних ⁰⁹ вовідносин полягає у тому, що змістом правомочності кредитора

пяво вимоги, а обов'язок боржника полягає у виконанні вимоги кредитора.

Зобов'язальне правовідношення. Зобов'язання —- це взаємовід­носини учасників економічного обігу (товарообміну), врегульовані нормами зобов'язального права, тобто один із різновидів цивільних правовідносин, зміст якого становлять певні права й обов'язки його учасників. Цим зобов'язання відрізняється від неюридичних (а са-

_ме політичних, моральних та інших зобов'язань), що не мають

підтримки держави і тому не містять прав і обов'язків. Примусовою силою держава не підтримує, наприклад, зобов'язання не вживати спиртних напоїв.

Разом з тим зобов'язання як цивільне правовідношення необхід­но відрізняти від правовідношень інших галузей права, в основному публічно-правових. Так, обов'язок сплачувати податки хоча і є май­новим, але до його реалізації неможливо застосувати норми зобов'я­зального права. При примусовому виконанні цього обов'язку вико­ристовується метод влади і підкорення, що є нехарактерним як для зобов'язального, так і загалом цивільного права.

Зобов'язання є одним з різновидів цивільних правовідносин. Оскільки зобов'язання оформлюють процес товарообміну, вони на­лежать до групи майнових правовідносин і відрізняються від право­відносин немайнового характеру, які із-за цього не можуть набува­ти форм зобов'язань. Так, наприклад, не може існувати зобов'язань для захисту честі і гідності.

Водночас зобов'язання відрізняються від інших майнових ци­вільних правовідносин — речових, що опосередковують приналеж­ність матеріальних і нематеріальних благ. За своєю юридичною природою вони є абсолютними, оскільки у них певним уповноваже­ним особам протистоїть необмежене коло осіб, які зобов'язані утри­муватися від неправомірних посягань на чуже майно і не заважати уповноваженим особам здійснювати їх права.

'Зобов'язання оформлюють економічний обмін у правову форму і вляють соббю типові відносні правовідносини, що характеризую­ться чітким суб'єктним складом.

ідстави виникнення зобов'язань. Зобов'язання, як і інші

^равовідносини, виникають з юридичних фактів, що в зобов'я-

ому праві мають назву підстав виникнення зобов'язань.

зобо •' ^якп*° ^певна підстава не передбачена цивільним законом,

язальне правовідношення не виникає. Зобов'язання вини-

459

Розділ VI. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО