Глава 5. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна

спроби і шляхи досягнення ефективності цивільно-правового регу­лювання суспільних відносин, розробка нових знань на підставі вивчення та співвідношення історичного розвитку, а також аналізу досягнень вітчизняної та зарубіжної цивілістики.

§ 2. Методи дослідження науки цивільного права

Методи наукового дослідження — це прийоми, способи і засоби вирішення відповідних наукових завдань.

Метод (від грец. глеіюсюз — шлях дослідження, спосіб пізнання) — це спосіб пізнання дійсності і її відтворення в мисленні. Юридичний метод як шлях пізнання — це шлях поглиблення і розвитку знань, безперервний рух від накопичених знань до їх збагачення, до більш високого рівня, більш змістовного знання. Юридичний метод — це юридичне знання в його формуванні, зміні, поглибленні і розвитку.

У юридичній науці використовують загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Загальнонаукові методи застосовуються в усіх суспільних науках. Загальнонаукові методи — це методи філософ­ського характеру, що визначають загальну методологічну спрямо­ваність кожного дослідження. До них належать матеріалістичні ме­тоди пізнання розвитку суспільних відносин і, перш за все, метод матеріалістичної діалектики. Виходячи з нього, правове досліджен­ня має базуватися на об'єктивному і всебічному аналізі реальної дійсності, тобто на конкретних суспільних відносинах, реальній практиці, оцінці історичного розвитку. Отже, досліджуючи певні правові явища у сфері суспільних відносин, вчений використовує загальнофілософські методи пізнання дійсності.

Крім загальнофілософських, у правовій науці (в тому числі й у цивілістиці) використовують спеціальні методи, тобто такі способи і прийоми дослідження, притаманні певній науці, до яких належать соціологічні методи, порівняльний метод, метод комплексного ана­лізу та системний метод.

Соціологічний метод — це метод спеціального соціологічного пізнання і прийомів. Цивільно-правова наука глибоко і всебічно вивчає багатоманітні зв'язки цивільного права з життям суспільст­ва і держави і навпаки — вплив суспільних відносин на цивільне право. Спрямованістю соціологічного методу є вивчення ефективно­сті застосування норм цивільного законодавства та його інститутів. Це неможливо без конкретного аналізу судової практики, проведен­ня соціологічних опитувань, вивчення матеріалів засобів масової ін­формації.

Порівняльний метод заснований на вивченні правового регулю­вання відповідних правовідносин в інших законодавствах і право-

53

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

вих системах. При цьому кожний предмет дослідження, тобто кон­кретний інститут, загальні принципи певної системи норм, окремі правові категорії тощо, вивчаються всебічно в їх історичному роз­витку, становленні з урахуванням доктринальних дискусій, до­цільності застосування у вітчизняному праві. Зокрема, такий відо­мий інститут англо-американського права, як довірча власність (траст) недоцільно використовувати у вітчизняному законодавстві без пристосування до нашої, континентальної системи права, в якій не дозволяється «розщеплення» права власності. Цивілісти виступили з критикою щодо автоматичного запровадження даного інституту, оскільки це, практично, руйнувало всі постулати вчен­ня про право власності, що склалося в європейському праві. Була запропонована більпі притаманна нашому праву цивільно-правова конструкція — договір управління майном.

Метод комплексного аналізу — це комплексний, всебічний ана­ліз проблемного питання, певної категорії за допомогою інших на­ук. Наприклад, інститут права власності не можна виокремити від відповідних економічних досліджень.

Даний метод проявляється й у взаємопов'язаному вивченні ін­ших правових явищ. Так, зокрема, інститут обмежених речових прав необхідно вивчати з точки зору принципових засад підгалузі речового права, схожих зобов'язальних прав, а заставне право не можна досліджувати без аналізу інших способів забезпечення зобо­в'язань, їх загальних рис та відмінностей.

Системний метод (метод системного аналізу) полягає в тому, що конкретне явище розглядається як система, тобто певна орга­нізаційна форма, в якій складові частини поєднані спільною ме­тою. Системний аналіз полягає у виявленні її елементів, встанов­ленні взаємозв'язків між ними, визначенні загальних рис, харак­терних ознак, які дають змогу об'єднати елементи в єдине ціле. Такі системні аналізи на сучасному етапі є дуже актуальними, і можна виділити проблемні аспекти в систематизації зобов'язань, речових прав, юридичних осіб, договорів тощо.

Слід зазначити, що у своєрідній специфіці предмета юридичної науки в цілому і в цивільно-правовій науці зокрема дістає своє ви­раження специфіка спеціальних методів.