Глава 20. Договір позики, кредитний договір

У разі, якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім'я.

У період знаходження коштів вкладника на вкладному (депозит­ному) рахунку на них може бути звернено стягнення, накладено арешт (статті 1071, 1074 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність*).

Припинення договору банківського вкладу вкладником, яким є фізична особа, відбувається за одностороннім волевиявленням осо-би-вкладника. Що ж до договорів банківського вкладу, вкладника­ми за якими є юридичні особи, то вони припиняються таким чином: вклади за вимогою — на вимогу вкладника, а вклади на інших умо­вах — згідно з умовами договору.

Особливістю зобов'язань за договором банківського вкладу за участю фізичних осіб є гарантування вкладів фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, створеним на підставі Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб* від 20 ве­ресня 2001 р.¹ Вказаний Фонд гарантує кожному вкладнику бан­ку — учасника (тимчасового учасника) Фонду з урахуванням встано­влених законом обмежень, відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, у розмірі вкладів на день настання недоступно­сті вкладів, але не більше 1 200 гривень за вкладами у кожному із та­ких банків.

Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включа­ючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій роз­витку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками — учасни­ками (тимчасовими учасниками) Фонду.

Відшкодування Фондом вкладів в іноземній валюті здійснюється У національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів. На відміну від цього, вклади фізич­них осіб Державного ощадного банку України гарантуються держа­вою (ст. 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Ощадна книжка та ощадний сертифікат. Укладення догово­ру банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошей на її рахунок за вкладом підтверджується ощадною книжкою. Як і при укладенні договору банківського вкладу у звичайній письмовій фор­мі, укладення договору в цьому випадку супроводжується відкрит-

ВВР. — 2002. — № 5. — Ст. ЗО.

213

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Глава 20. Договір позики, кредитний договір

тям вкладнику іменного рахунка. Ощадна книжка виконує дві функції: 1) підтверджує факт укладення договору банківського вкладу; 2) відображає операції за вкладним рахунком. Однак вико­нання ощадною книжкою функції відображення операцій за вклад­ним рахунком має свої особливості, оскільки у разі надходження грошових коштів на вкладний рахунок з інших рахунків вкладника або від третіх осіб відображення таких операції буде здійснено лише при відвідуванні банку та пред'явленні вкладником ощадної книж­ки. Тому дані ощадної книжки можуть бути не завжди об'єктивни­ми. Законом окремо визначені вимоги щодо змісту ощадної книж­ки, в якій має бути зазначено найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк (ст. 1064 ЦК України).

Усі розрахунки за вкладом, включаючи його видачу, виплати відсотків за ним і виконання розпоряджень вкладника про перера­хування грошових коштів вкладного рахунка іншим особам, здійс­нюються банком виключно у разі пред'явлення ощадної книжки.

Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Ощадна книжка може бути за домовленістю сторін іменна чи на пред'явника. Вкладникам — фізичним особам — нерезидентам в Україні надається лише іменна ощадна книжка (п. 3.2.1 Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валю­ті, затвердженої постановою Правління Національного банку Укра­їни від 18 грудня 1998 р. № 527). У банківській практиці ощадна книжка найбільш широко використовується ощадними' банками, наприклад, Ощадбанком України.

Договір банківського вкладу також може бути оформлений ощадним (депозитним) сертифікатом (надалі — «сертифікат*). На відміну від ощадної книжки, сертифікат застосовується для оформ­лення вкладів як громадян, так і юридичних осіб.

Згідно із законом ощадний сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та від­сотків, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав (ст. 1065 ЦК України).

Як форма договору банківського вкладу, сертифікат є цінним па­пером (ст. З Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»)¹.

¹ ВВР. — 1991. — № 38. — Ст. 508.

214

Сертифікати можуть бути строкові (під певний договірний від­соток на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'яв­ника (ст. 18 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу>>).

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчужен­ня) іншим особам є недійсним. На відміну від них, сертифікати на пред'явника обертаються вільно та можуть бути предметом цивіль­них правочинів на ринку цінних паперів. Використання сертифіка­тів на пред'явника, на відміну від ощадної книжки, пов'язане з тим, що за вкладами, які оформляються сертифікатами, вкладні (депозитні) рахунки вкладнику не відкриваються, а отримані від вкладника кошти вкладу обліковуються на рахунку самого банку.

Згідно з вимогами ст. 18 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу* та п. 15 Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 червня 1998 р. № 250, ощад­ний (депозитний) сертифікат повинен мати такі реквізити: найме­нування цінного паперу — «ощадний сертифікат» (депозитний), найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнахо­дження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депози­ту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), наймену­вання або ім'я держателя сертифіката (для іменного сертифіката), умови випуску, сплати та обігу сертифіката, підпис керівника бан­ку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Залежно від валюти вкладу сертифікати можуть бути номіновані у національній або іноземній валюті. Сертифікати сплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, — в іно­земній валюті. Вони можуть випускатися одноразово або серіями. Строк обігу сертифіката встановлюється від дати видачі сертифіката до дати, коли його власник отримує право вимоги депозиту (вкладу) за сертифікатом. Видача і погашення сертифікатів може здійснюва­тися лише банком-емітентом, тобто без залучення посередників.

Розрахунки за придбання сертифікатів та виплати сум за ними для юридичних осіб здійснюються лише в безготівковій формі, а для фізичних осіб — як у готівковій, так і безготівковій формі. До погашення банками приймаються лише оригінали сертифікатів.

Доход від сертифікатів виплачується при пред'явленні їх для оплати в банку, що їх випустив.

У разі, коли власник сертифіката вимагає повернення депонова­них коштів за строковим сертифікатом раніше обумовленого в ньо­му строку, йому виплачується відсоток за вкладами на вимогу, як-Що умовами сертифіката не встановлений інший розмір відсотків (а. 2 ст. 1065 ЦК України).

215

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Відповідно до банківських правил погашення сертифікатів, но-мінованих у національній валюті, юридичним та фізичним особам здійснюється банками лише в національній валюті. На відміну від цього, погашення сертифікатів, номінованих в іноземній валюті, юридичним та фізичним особам здійснюється банками за бажанням їх власників як в іноземній, так і в національній валюті за курсом Національного банку України на дату їх погашення, зазначену в сертифікаті.

Рекомендована література:

Агарков М. М. Основьі банковского права. Учение о ценньїх бумагах. —

М.: БЕК, 1994.

Новоселова Л. А. Гражданско-правовое регулирование банковской

деятельности. — М.: Юринформ, 1994.

Ефимова Л. Г. Банковские сделки: Комментарий законодательства и ар-

битражной практики. — М.: Юр. фирма «Контракт*, «Инфра». — М.,

2000.

Полонский 9. Г. Применение законодательства о кредитований и расче-

тах. — М., 1967.

Флейшиц Е.А. Расчетньїе и кредитньїе правоотношения. — М., 1956.