Глава 20. Договір позики, кредитний договір

які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернутий, наприклад, у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії у банку позичальника (ст. 20 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)¹; 2) відмови­тися від подальшого кредитування позичальника за договором у ра­зі порушення ним встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту; дають право позичальнику відмо­витися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, по­відомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором.

На відміну від договору позики, кредитний договір, як правило, завжди є відплатним. У зв'язку з цим надання безвідсоткових кре­дитів в Україні можливе лише у виняткових випадках, передбаче­них законом (ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Кредитний договір є двостороннім, тобто договором, за яким обидві сторони договору мають права та обов'язки, а у випадку здій­снення спільного кредитування позичальника консорціумом бан­ків — багатостороннім. Останнє здійснюється при великих обсягах кредитування, в цілях зменшення кредитних ризиків та дотриман­ня економічних нормативів банками-учасниками консорціуму.

Порядок надання консорціумних кредитів в Україні визнача­ється ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положенням про порядок здійснення консорціумного кредиту­вання, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 26 лютого 1996 р. № 37².

Сторони кредитного договору. Сторонами кредитного догово­ру є кредитодавець та позичальник. Як і надання позики, надання кредиту є фінансовою послугою (ст. 4 Закону України «Про фінан­сові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), у зв'язку з чим коло осіб, які можуть бути кредитодавцем обмежені законом. Згідно зі ст. 1054 ЦК України кредитодавцем за кредит­ним договором може бути банк або інша фінансова установа (юри­дична особа, яка відповідно до закону має право за рахунок залуче­них коштів надавати фінансові кредити на власний ризик).

Банки можуть укладати кредитні договори у національній та іно­земній валюті за умови наявності у них згідно з вимогами ст. 47 За­кону України «Про банки і банківську діяльність» та пункту 5.3 Положення Національного банку України «Про порядок видачі бан­кам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на вико-

ВВР. — 2001. — № 5-6. — Ст. ЗО.

5.

193

Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2001.

13 4-14?

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

нання окремих операцій», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275^і, банків­ської ліцензії та відповідного письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Мініст­рів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93.

Відповідно до чинного законодавства кредитні договори можуть укладати і банківські корпорації (ст. 10 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Банківська корпорація, відповідно до об­межень, встановлених законом, може бути кредитодавцем за кре­дитним договором лише у разі, якщо позичальником за ним є банк або інша фінансова установа.

Інші фінансові установи мають право видавати кредити у націо­нальній та іноземній валюті за рахунок залучених коштів за умови отримання ними ліцензії уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг на провадження діяльності з надання фінансових послуг (ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансо­вих послуг») та отримання ліцензій Національного банку України, визначених Положенням про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківським установам, затвер­дженим постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2001 р. № 344², та Положенням про порядок надання не­банківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійс­нення валютних операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 9 серпня 2002 р. № 297³. Вони та­кож мають право надавати позичальникам кредити за рахунок власних коштів.

Серед фінансових установ, які можуть бути кредитодавцями за кредитним договором, крім банківських установ, можна зазначити, наприклад, кредитні спілки, об'єднані кредитні спілки (ст. 21 Зако­ну України «Про кредитні спілки»)⁴ та страхові компанії, що здійс­нюють страхування життя (ст. 2 Закону України «Про страхуван­ня»)⁵.

Згідно із законодавством України кредитодавцем за кредит­ним договором може бути і нерезидент, кваліфікований як бан-