Глава 34. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю ...

здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з річного дохо­ду, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ці особи отримували дохід менш як дванадцять місяців, розмір їхнього втраченого доходу визначається співвідно­шенням сукупної суми доходу та відповідної кількості місяців (час­тини 1, 4 ст. 1198 ЦК України).

Що стосується сукупного заробітку (доходу), то до нього вклю­чаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем ос­новної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на до­ходи громадян у сумах, нарахованих до вирахування податку. Не включаються до заробітку (доходу) одноразові виплати, компенса­ція за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога при ва­гітності та пологах тощо (ч. З ст. 1197 ЦК України).

Щодо фізичної особи — підприємця та фізичної особи, яка само­стійно забезпечує себе роботою, то розмір їх сукупного доходу об­числюється на підставі даних органу державної податкової служби у сумах, нарахованих до вирахування податків (частини 2, 3, 4 ст. 1198 ЦК України).

Законодавець, крім можливості визначити та відшкодувати ре­альний втрачений середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого, встановлює також можливість вимагати відшкодувати і той заро­біток (дохід), який він міг би отримувати в майбутньому. Якщо за­робіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (під­вищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачу­вану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), то при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується ли­ше заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після від­повідної зміни (ч. 4 ст. 1197 ЦК України).

Однак у разі, якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюєть­ся, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості (ч. З ст. 1197 ЦК України). При цьому загальний роз­мір відшкодування для даної категорії осіб визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1195 ЦК України).

Інший чинник, що впливає на розмір втраченого заробітку (дохо-ДУ). — це ступінь втрати професійної працездатності, а за її від­сутності — ступінь загальної працездатності. При цьому слід за­уважити, що втрата працездатності може бути тимчасова або стійка (тривала).

Щодо тимчасової втрати працездатності, то вона має посвідчува-^тися листком тимчасової непрацездатності (лікарняним листком),

351

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Глава 34. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю ...

що видається відповідним лікувальним закладом. Умови та док відшкодування такої шкоди встановлюються спеціальним зако­ном¹.

Стійка (тривала) втрата працездатності встановлюється медико-соціальними експертними комісіями Міністерства охорони здоров'я України (далі — МСЕК)².

На підставі проведеної цими органами медико-соціальної експер­тизи встановлюється ступінь втрати професійної працездатності особи, і лише у разі, коли втрати професійної працездатності немає, відповідні комісії встановлюють ступінь втрати загальної праце­здатності, наприклад, коли програміст втратив ногу, то ступінь втрати ним професійної працездатності нульовий, і тому слід визна­чати ступінь втрати загальної працездатності, який у цьому випад­ку заподіяння каліцтва буде доволі високим. Ступінь втрати праце­здатності встановлюється у відсотках на підставі висновку МСЕК. Порядок відшкодування шкоди у разі втрати працездатності від не­щасного випадку на виробництві чи професійного захворювання встановлюється спеціальним законом³.

Для загального обрахування розміру втраченого заробітку (дохо­ду) слід визначити середньомісячний заробіток (дохід) фізичної осо­би та співвіднести його зі ступенем професійної втрати, а у разі її відсутності — загальної працездатності. Наприклад, коли за трудо­вим договором особа отримувала впродовж останніх трьох місяців відповідно 720, 750 та 780 гривень і після цього їй було завдане ка­ліцтво, що спричинило втрату професійної працездатності на 75 відсотків, то обрахувати розмір втраченого фізичною особою за­робітку (доходу) слід таким чином:

(720+750+780) : 3 х 75% = 562 грн. 50 коп. щомісяця.

Однак визначена втрата заробітку (доходу) не є сталою величи­ною. Вона залежно від різних факторів може змінюватись як у сто­рону зменшення, так і в сторону збільшення.

¹ Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв яз- ку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. // ВВР. — 2001. — № 14. — Ст. 71.

² Діяльність МСЕК та порядок проведення експертиз регламентується на сьогодні постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності» від 4 ^КБ1ТЯ 1994 р. № 221 та Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83.

³ Закон України *Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від не­ щасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. // ВВР. - 1999. - № 46-47. - Ст. 403.

Зменшення розміру втраченого заробітку (доходу), який підляга­тиме відшкодуванню, можливе у разі грубої необережності потер­пілого (ч. 2 ст. 1193 ЦК України) або залежно від матеріального ста­новища потерпілого (ч. 4 ст. 1193 ЦК України). У цьому разі визна­чається відсоток вини потерпілого у заподіянні йому шкоди і загальна сума втраченого заробітку (доходу) зменшується на відпо­відний відсоток. Коли у заподіяній шкоді є умисел потерпілого, то завдана шкода взагалі не підлягає відшкодуванню (ч. 1 ст. 1193 ЦК України).

Іншою підставою зменшення розміру втраченого заробітку (дохо­ду) є випадок, коли працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкоду­вання шкоди (ст. 1204 ЦК України). Однак слід зауважити, що не може впливати на зменшення розміру втраченого заробітку (дохо­ду) розмір пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я або пен­сії, яку потерпілий одержував до цього, а також інших доходів (ч. З ст. 1195 ЦК України).

Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я можливо за договором або законом (ч. 4 ст. 1195 ЦК України).

Чинним законодавством передбачені такі найбільш важливі ви­падки збільшення розміру обсягу та розміру відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я:

а) якщо працездатність потерпілого знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (ст. 1203 ЦК України);

б) у разі підвищення вартості життя (ч. 1 ст. 1208 ЦК України);

в) у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1208 ЦК України) тощо. Збільшення обсягу та розміру відшко­ дування шкоди можливе на підставі рішення суду.

Певною специфікою наділене визначення втраченого заробітку (доходу), завданого внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здо­ров'я малолітньої або неповнолітньої особи. Зрозуміло, що коли каліцтво чи інше ушкодження здоров'я заподіяне малолітній особі, то про відшкодування втраченого заробітку (доходу) йтись не може, оскільки ця особа не може мати певного заробітку, їй можуть бути відшкодовані лише додаткові витрати. Після досягнення малоліт­ньою потерпілою особою чотирнадцяти років (учнем — вісімнадця-^ти Років) вона має право вимагати відшкодування шкоди, пов'яза-^н°і із втратою або зменшенням її працездатності, виходячи з роз-^М1РУ встановленої законом мінімальної заробітної плати (ч. 1 ^ст- П99 ЦК України).

352

4-149

353

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ