Глава 15. Договір зберігання

разі, коли договір зберігання має конеенсуальний характер. Підста­вою звільнення від даного виду відповідальності може бути те, що по-клажодавець у розумний строк попередив зберігача про відмову від договору зберігання. Поняття «розумний строк» є оціночною катего­рію. Проте слід погодитися з авторами, які вважають, що воно має тлумачитися з урахуванням того, чи міг зберігач уникнути втрат у своїй сфері у разі вжитих належних заходів¹;

2) за несвоєчасність чи неповноту сплати винагороди за збе­ рігання та за відшкодування витрат на зберігання. Дана відпо­ відальність має бути передбачена у договорі. Якщо вона не передба­ чена, тоді застосовуються загальні правила, згідно з якими покла- жодавець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України);

3. за несвоєчасне отримання речі зі зберігання (ст. 948 ЦК Украї­ ни) поклажодавець зобов'язаний не лише внести плату за весь фак­ тичний час її зберігання (ч. З ст. 946 ЦК України), а й відшкодувати всі збитки, пов'язані з тим, що він не забрав річ після закінчення строку договору зберігання;

3. за збитки, заподіяні властивостями речі, переданої на збе­ рігання (ст. 952 ЦК України). Дана відповідальність настає лише у разі, коли поклажодавець не попередив про ці властивості зберіга­ ча або коли зберігач знав чи повинен був знати про ці властивості речі.

Що стосується зберігача, то його відповідальність настає:

1. за відмову від прийняття речей на зберігання. Зберігач звіль­ няється від обов'язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності (ст. 940 ЦК України);

1. за втрату (нестачу) або пошкодження речей, прийнятих на зберігання (ст. 950 ЦК України). Дана відповідальність диферен­ ціюється залежно від того, яка особа є зберігачем. Так, коли збе- рігачем є непрофесійний зберігач, то і відповідатиме він лише у разі своєї вини, тоді як професійний зберігач відповідатиме незалежно від вини. Однак законодавець встановлює також і умови звільнення професійного зберігача від даної відповідальності, до яких слід від­ носити випадки, коли втрата (нестача) або пошкодження речей ста-

* • Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева — СПб : Проспект, 1997. — Часть 2. — С. 618.

138

лися внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця (ч. 2 ст. 950 ЦК України). Окремо слід відмежовувати випадок, коли втрата (нестача) або пошкодження речі відбулися після закінчення строку зберігання. У цьому разі зберігач відповідає за втрату або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за на­явності його умислу чи грубої необережності (ч. З ст. 950 ЦК Украї­ни). Слід зазначити, що зберігач має відшкодувати у разі втрати (нестачі) речі розмір її вартості, а в разі пошкодження речі — розмір суми, на яку знизилася її вартість (ч. 1 ст. 951 ЦК України).

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настіль­ки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідальність настає також і за невиконання інших обов'яз­ків сторін, однак оскільки спеціальними нормами вони не передба­чені, то і порядок та підстави цієї відповідальності є загальними або такими, що встановлені у договорі самими сторонами.

Виявивши усі загальні особливості договору зберігання, слід відмежувати його від суміжних за конструкцією договорів. Так, наприклад, договір зберігання за тією ознакою, що річ передається у тимчасове володіння, слід відмежовувати від договору оренди та позички. Основною відмінністю між: цими договорами є їх мета: при зберіганні — це схоронність цілісності речі та її споживацьких властивостей, а при оренді та позичці — використання даної речі.

Договір зберігання за своїм змістом (особливо іррегулярний) є досить близьким до договору позики, оскільки за ними отримують не ту річ, що передають, а речі тієї самої кількості та якості. Відмін­ність між ними полягає у тому, що позичальник наділяється пра­вом власності на передані йому речі, а зберігач зобов'язаний збе­рігати ці речі і не має права розпоряджатися ними.

Крім того, зберігання часто виступає складовою частиною іншого договору, наприклад підряду, перевезення, комісії тощо. Тому в цьому разі, крім застосування положень основного зобов'язання, слід дотримуватися положень глави 66 ЦК України.

Ф § 2. Зберігання на товарному складі

У ЦК України вперше дістає своє місце договір зберігання на то­варному складі (складське зберігання).

За договором складського зберігання товарний склад зобов'я­зується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем,

139

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

і повернути його у схоронності (ч. 1 ст. 957 ЦК України). Даний до­говір слід охарактеризувати як двосторонній, консенсуальний та оплатний.

Особливим суб'єктом даного договору є зберігач, яким виступає товарний склад. Товарним складом згідно з ч. 1 ст. 956 ЦК Украї­ни є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. При цьому за­конодавець розрізняє два види товарних складів: власне товарний склад і товарний склад загального користування. Суттєва відмін­ність між ними полягає у тому, що товарний склад загального кори­стування здійснює свою діяльність на підставі публічного договору (ч. 2 ст. 957 ЦК України), тобто на підставі закону, інших норма­тивно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний при­ймати на зберігання товари від будь-якої особи (ч. 2 ст. 956 ЦК України). Є також певна специфіка у визначенні поклажодавця за договором складського зберігання. За даним договором поклажода-вець конкретизується, як правило, коли він передає товар для збе­рігання на склад.

Крім особливостей суб'єкта даного договору, певними особливос­тями наділений і об'єкт договору складського зберігання. На від­міну від загальних положень зберігання, де об'єктом є річ мате­ріального світу, об'єктом договору складського зберігання є товар, який з точки зору економічної теорії розуміється як результат пра­ці, що призначений для подальшої реалізації, а не для споживання.

Певною специфікою наділені права та обов'язки сторін.

По-перше, товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількос­ті та зовнішнього стану (ч. 1 ст. 959 ЦК України). Отримані дані фік­суються у відповідних документах, що мають назву складських.

По-друге, товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавце-ві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання. У разі іррегулярного зберігання товарний склад зобов'я­зується надавати поклажодавцю можливість взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності (ч. 2 ст. 959 ЦК України).

По-третє, товарний склад у разі, якщо для здійснення належного забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, зобов'язаний негайно вжити відповідних невідкладних за­ходів та повідомити про них поклажодавця (ч. 1 ст. 960 ЦК України).

По-четверте, товарний склад у разі виявлення пошкоджень това­ру зобов'язаний негайно скласти акт і того самого дня повідомити про це поклажодавця (ч. 2 ст. 960 ЦК України).

140